15.

Ще довго світло горіло тієї ночі. Маленький промінчик надії. 

Поволі гарячка відпустила, і на ранок Каріна все ще намагалася зрозуміти, була ця розмова насправді чи тільки в її уяві. Двері знову тихо відчинилися, коли прийшла Людмила Станіславівна. 

— Ну, як ти, сонечко, сьогодні? — запитала вона, заглядаючи до спальні. 

— Здається, краще. Я зараз спробую встати. 

— Та не поспішай, відпочинь. 

— Сьогодні ж вівторок, треба до лікаря їхати. 

— Ну то я поїду. 

Після сніданку Людмила Станіславівна разом зі Святом поїхала на огляд до лікаря.

Огляд пройшов, як зазвичай. Лікар знову говорив про сучасні можливості протезування, та Свят його взагалі не слухав. Він просто сидів і вдихав повітря. 

Отой лікарняний аромат, що поєднує в собі запах хлорки, антибіотиків, поту, якоїсь кислоти та борщу з лікарняної кухні. Здавалося, Свят приїжджає сюди саме за цим. Решта була лише неминучою необхідністю. Проте мати Свята уважно слухала лікаря, акуратно складаючи кожну брошуру, що він давав. 

— Ось цей центр найкращий. Роблять не гірше, ніж за кордоном. 

— Так, лікарю, ми обов’язково скористаємося. 

Свят уже викотив візок і зупинив його посеред коридору. 

— Ти щось хочеш? Може, хочеш у лікаря щось запитати?

— Треба в аптеку сходити. 

— А то я зараз сходжу. 

— Я поки тут посиджу. 

Як тільки мати зникла за поворотом, Свят направив візок до вікна, біля якого стояла одинока пальма. Це, звісно, був не той оазис, що в шпиталі, але ця пальма нагадувала про нього. 

Він під’їхав і провів рукою по довгим стеблам. Вони були гострі й робили невеликі надрізи на шкірі. Виступило кілька крапель крові, і на секунду Свят відчув себе живим. Він стиснув пальці в кулак, щоб зупинити кров, і продовжив дихати. Наповнюючи свої легені знайомим ароматом. 

Коли всі пішли, у квартирі стало аж занадто тихо. Ще трохи поніжившись у ліжку, Каріна врешті встала. Вона повільно ходила по квартирі, співаючи собі щось під ніс.

Сьогодні вона почувалася по-особливому вільною, і не тому, що в квартирі, окрім неї, нікого не було. Це був інший вид свободи, який вона вже давно не відчувала. Каріна швидко запустила пилососа, а сама пішла до ванної. Сьогодні зробила макіяж трохи яскравішим. 

Вона саме витирала пил у вітальні, коли побачила цю книгу. Вона одразу ж зрозуміла, що це щось медичне, якийсь довідник. 

«Фармакологічний довідник» — прочитала вона й дуже здивувалася. 

— Навіщо він Святу, що він у ньому шукає? — запитала вона себе, і почала гортати сторінки. На серці вже було неспокійно. 

«Я сподіваюся, він не хоче заподіяти собі лиха» — її руки вже тремтіли від хвилювання, і вона впустила книжку. Та впала на підлогу, і з неї випав лист. Вона почала його читати й одразу ж зупинилася. Склала папірець та знову поклала його до книги. Повернула книгу на поличку стола. 

Каріна замовила доставку їжі, щоб усе було готове, коли повернеться Свят. Випивши кави, Каріна сіла до роботи — деякі завдання вже горіли по термінах. Вона обережно клацала по клавішам, старанно намагаючись не думати про знахідку. 

Паралельно з роботою зробила ще кілька пошукових запитів. Усю потрібну інформацію записала на кольорові стікери та почепила їх на холодильник. За п’ятнадцять хвилин до того, як мав приїхати Свят, зібрала найнеобхідніші речі до валізи та просто пішла. 

Людмила Станіславівна дуже здивувалася, коли не побачила Каріни вдома. 

— Дивись, синку, тут якісь телефони, — мати показала йому  на кілька папірців.

На одному був номер волонтерського центру міста, що допомагав військовим та їхнім родинам з домашніми клопотами. Ще був номер притулку для тварин. Номер доставки їжі. Реабілітаційного центру. Свят байдуже  ковзнув очима.

— Залиш,  як є, — він вже збирався їхати.

Та останній все ж привернув його увагу. На ньому був лише номер та ім’я: «Лідія». 

Каріна сиділа в напівтемній кімнаті готелю, що вона винайняла на сьогоднішню ніч. Величезне ліжко було майже таке саме, як удома. Біля ліжка стояло кілька ароматичних свічок, і Каріна запалила одну з них.

Вона дістала телефон і написала коротке повідомлення: «Він чекає» і відправила його, навіть не вагаючись. Потім відкрила ноутбук і почала підшуковувати варіанти помешкання для себе.