Розділ 4

Розділ 4

Ксюша разом з Тимуром пішли у магазин поруч і з школою. А Еліс залишилась з Дімою у двох. Вона подивилась йому в очі перша. Та запитала

— Навіщо дарити квіти та шоколадку, якщо навіть сам подивитись не можеш. Чи ти боїшся мене?

У Діми очі від злості аж заблистіли — Я боюсь? Ти нічого не поплутала принцесо Пелюстко? Якщо так не подобається подарунок, я можу назад забрати. На відміну від тебе, за мною бігає половина школи.

— Я ж пожартувала. Ти не міг без грубості? —  Еліс трохи надула губки. Вона відвела погляд. Боялась що знову заплаче

Діма підійшов і взяв її за підборідок, змушуючи дивитись йому у очі. В цей момент щоки  Еліс почали палати, хоч його пальці і були холодні. Вона затамувала подих, боячись що він почує як сильно калатає її серце.

— Ти справді як принцеса Пелюстка. Від декількох моїх слів в очах знову сльози — Він уважно дивився на лице Еліс. Наче вивчав кожний сантиметрик.

— Відпусти. Не чіпай мене! — Діма не відпустив, а навпаки почав посміхатись їй у лиця йому подобалась її реакція. —  А.. і за букетик з шоколадкою дякую. —  тихим і спокійним голосом промовила Еліс  

— Голосніше. Твоє Дякую майже не чути.

— Нормальним тоном я дякую сказала. — Зиркнула вона злим поглядом на нього. Але через хвилювання їй стало погано. Низький гемоглобін дав про себе знати. Вона почала осідати. В очах потемніло

Діма в секунду відреагував і підхопив Еліс на руки. — Пелюстко ти чого? Що це за драматична сцена?

В цей момент повернулись Тимур і Ксюша. Вони не зрозуміли що тобі погано і почали хіхікати. А Ксюша навіть від коментаря не втрималась

—  Ой, ми помішали? Може нам ще сходити до магазину? — з усмішкою спитала Ксюша, а Тимур у свою чергу посміявся з її слів

Вони підійшли ближче і зрозуміли що тобі погано. Ксюша миттєво занепокоїлась

—  Сонечко, Еліс що таке? —  вона ніжним поцілунком у лоб, провірила чи є температура в Еліс.

 Ксюша не хвилювалась що Дімі важко. Знала що обидва хлопця ходять до залу. І за бажанням один може підняти вас обох. Температура в Еліс і правда була. Вона була гаряча

Тимур подивився на Діму, і рівним спокійним голосом сказав. — Зможеш віднести її у медпункт?

Діма кивнув і з тобою на руках пішов на перший поверх. Поки він йшов притиснула голову до його широких грудей. Вона відчувала його парфуми. Аромат можна було описати як той самий для мужнього, відважного, сміливого та цілеспрямованого чоловіка. Відчувались нотки кардамону, лаванди, ірису, ванілі та деревні акорди,. Поки він ніс Еліс запитав

— Чого тобі стало погано? Температура піднялась бо я такий гарний та гарячий? — спитав він з усмішкою. Він ніс тебе упевнено.

Ти відповіла йому трохи тремтячим голосом — я не знаю чого мені стало погано…

У голові Діми промайнло що вона схожа на маленького кошеня. У медпункт коли він зайшов медсестра одразу підскочила і попросила його покласти її на кушетку. Він це зробив. І вийшов за двері. Але далеко не відходив зразу під дверима медпункта був маленький м’який диванчик. З еко-шкіри. Гарного м’ятного кольору. Він сидів там чекав поки Еліс вийде через хвилини дві підійшов Тимур разом з Ксюшею. У Ксюши в руках був маленький рюкзачок Еліс, разом з букетом який подарував Діма. Діма відвів погляд коли помітив букет. Ксюша це замітила і всміхнулась, переводячи погляд на Тимура, щоб той теж це замітив. Вони в двох розсміялись а Діма закотив очі і зло сказав

— Два чобітка пара. Навіщо ти все це принесла?

— Її можуть відправити додому, щоб вона не ходила по всій школі за речима. — Пояснила Ксюша. А потім почала відчитувати Діму. — Нас не було від сили хвилин 10. Що ти робив що їй стало погано? І що у неї аж температура піднялась? — Але потім додала вже більш спокійним голосом — Дякую що не кинув її одну, що був поруч, і відніс її у медпункт.

Нічого я не робив. Я не винен що вона принцеса Пелюстка. На яку навіть дихнути не можна — зло відповів Діма. Але на дякую він кивнув.

Вони сиділи у трьох під медпунктом, та говорили про все та не про що. І ось ще через хвилин 17 Еліс вийшла з медсестрею. Вона була біла як крейда. Ксюша швидко встала та підійшла до тебе. Дивлячись зенапокоїно. Тимур теж підійшов, але Діма не встав тіки перевів погляд.

—Діма, можеш відвести її додому? — запитала медсестра. Вона знала кожного у цій школі?

— Чому саме я? — різко запитав він

— Ти приніс її сюди. Це твій обов’язок тепер довести її додому. Да і тоді ти можеш не повертатись у школу. Ксюша та Тимур добре вчяться. А тобі ж тіки дай повод піти з школи. — сказала медсестра з посмішкою.