Еліс - звичайна п'ятнадцятирічна дівчинка, яка ніколи не думала, що закохається у школі. Зі своїми батьками вона вважала, що школа — не місце для кохання. Через однокласників її думки були заповнені негативом. Вона була впевнена, що на таку, як вона, ніхто навіть не подивиться, але ночами через це безшумно плакала. Навіть попри статус старости, Еліс почувалася невидимою. Одного вечора вона сиділа в чаті з подругою на ім'я Ксюша.
— Еліс, а хто тобі подобається? — запитала Ксюша в подруги. Еліс добре знала подругу, тому могла запевнити, що та пише повідомлення з усмішкою.
— Ніхто, — відповіла Еліс. У цей момент вона справді була переконана, що не закохається хоча б у когось. Вона вважала, що кохання потрібно заслужити, і точно не в стінах школи.
— Слухай, — продовжила Ксюша, — я сьогодні познайомилась з одним хлопцем у школі, у нього є друг. Не хочеш до нас у чат?
— Не знаю, — протягнула Еліс, — я подумаю...
Еліс не думала, що їй хтось з них сподобається. Але ідея її зацікавила.