“Вибач мені”–тихо скотилося з губ останнє прохання.
Які є все ж таки різні, ці грані в кохання.
“Пробачте мені, я Вас не варта”
Сказала вона , розігруючі останню карту,
на полі пролитих емоцій та почуттів.
Кривавлять рани залишені серцем-берсерком, та чужих поривань розуміннь.
Провина лоскоче руки, прикрашаючи червоними пелюстками троянд передпліччя
“Так от, чому люди це роблять..? Спасіння..”
Спасіння духа й очищення серця.
Але ні, я більше не буду. Буду нести цей тягар, щоб пронизав він душу мою,
як проросше насіння.
Не забуду ніколи, пропагуючи вірність.
Я бачу тебе в кожній людині, метелику, квітці,
Гітарній мелодії, парфумі та книзі.
Вони переливом ідуть луною по серцю.
А дим від пекучих мостів зав’язає в легенях, злічуючи мої останні днини.
А я, як адиктивний, в’юсь до тебе, простягаючи листя, гниючи зсередини.
Відредаговано: 01.05.2024