Глава 1. Де починалися чорні крила.

-Хлопці, швидше! Дивіться, я знайшов дорогу! - вказав молодий брюнет на дорогу до річки.

На ній виднілася кров, яка була тут не першої свіжості. Запах крові давним-давно зник. Компанія друзів по нещастю вибігли з лісу і підійшли до крижаної води, що всім своїм виглядом наганяла лише страх і дискомфорт, особливо у молодої брюнетки.

Ця територія складалася з високих сосен і дерев, які подекуди були вкриті снігом; подекуди стежки й ділянки землі були не просто вкриті снігом, а й льодом. Вітру тут немає, але неприродний шелест листя був присутній: здавалося, ніби по гілках хтось стрибав і нестямно завивав. Небо затягнуло густими важкими хмарами, що погрожували, чи то зливою, чи то холодним снігопадом. Але хлопців це анітрохи не лякало.

—Рудик, що скажеш? — поцікавився русявий хлопчина у свого друга.

Друг мав кличку «Рудикк» або просто «Рудий» через його яскраво-рудий колір волосся. На ім'я його не звали, адже він сам використовував це прізвисько, як основне ім'я.

—Думаю, це сталося дня два-три тому. — Рудик розім'яв у руці шматочок кривавого снігу і понюхав його. Він добре знався на всьому, що пов'язане з кров'ю, і завжди мав рацію у висновках. — Пошукаємо тут, може знайдемо щось. Кров не свіжа, але була залишена не так давно. Її запах майже випарувався.

—Зрозуміли. Приступаємо до пошуку! — скомандував брюнет на ім'я Барс.

У їхній компанії було п'ятеро: четверо хлопців і одна дівчина. Брюнети Барс і Нона були не рідними, але називали один одного братом і сестрою. Рудий — їхній перший і найдавніший друг, з ним вони були знайомі довше, ніж з іншими. Шатен Кер і русявий Ваф з'явилися пізніше - вони зустрілися випадково, коли тікали від розлюченої зграї собак, яких вирішили подражнити палицями. Хлопці хоч і зустрілися всі несподівано, але настільки сильно здружилися, що стали один одному справжньою родиною. Куди б один із них не пішов - усі підтримають його і підуть за ним. Так сталося і цього разу.

Барс — холоднокровний брюнет з чорними очима, спортивною статурою і блідою шкірою. Його губи тонкі, бліді; ніс рівний, а волосся пряме і часто скуйовджене. Він завжди спокійний і не висловлює зайвих емоцій, стриманий, швидко приймає правильні рішення і завжди піклується про свою компанію, яка стала для нього справжньою родиною. Життя його не щадило, як і всіх інших членів сім'ї, але він ніколи не послаблював хватку і тим більше не втрачав контроль.

Рудик або ж Рудий — рудоволосий веселун з бурштиновими очима, як промені сонця. Його волосся стрижки middle part, рожева шкіра, малинові губи і худорлява статура надають йому вигляд задоволеного від життя рудого котика. Цей хлопець завжди шукає у всьому позитив, навіть там, де його і бути не повинно. І посміхається своєю яскравою посмішкою, освітлюючи щастям все навколо.

Кер — нервовий і дуже емоційний шатен з темно-карими очима, блідою шкірою і губами. Його брови не надто тонкі, але гострі, як стріла. Він завжди лається з Вафом, як кіт з собакою, хоч має з ним теплі стосунки. Між іншим, цього хлопця може стривожити і розлютити що завгодно! Тільки щось почне його турбувати, як гнів заповнить його голову повністю, без залишку. Багато хто думає, що Кер — це ходяча тривога в поєднанні з невдоволенням. Повірте на слово — якщо Кер чимось незадоволений — про це дізнається весь світ.

Нона — не рідна молодша сестра Барса. Мовчазна брюнетка з тонким чуттям і неживою зовнішністю. Її сірі очі, світла мармурова шкіра, тонке і струнке тіло з гарною фігурою, блідо-рожеві губи надавали їй образ грачонка. Вона завжди під захистом сім'ї, особливо Барса і Рудика, які готові віддати заради її безпеки все. Часто можна було подумати, що вона мовчазна і замкнута в собі особистість, але почни з нею розмовляти, як починаєш розуміти, що це життєрадісна, але обережна дівчина з шалено тонким чуттям. З нею завжди можна поговорити по душах і насолодитися мовчанням.

Ваф — русявий хлопець, коротко підстрижений, з міцним тілом, кривим носом і очима латунного кольору. На підборідді невелика доглянута щетина, що надає йому вигляду чоловіка за сорок. Нервовий, але кумедний тип. Як називають його в родині: вовча морда. Свого роду він перфекціоніст, особливо у своїй справі — плаванні. Його батько був професійним плавцем, що передалося йому. А ще він обожнює готування, тому ніколи не кажіть йому, що ви голодні, інакше «тато вовк» нагодує вас досхочу.

Друзі почали шукати будь-які предмети або підказки. З собою вони мали рюкзаки з усім необхідним: їжа, аптечки, намети зі спальними мішками, трохи запасного одягу, ножі, мотузки та ще купа всяких дрібниць. А ще близько двох кіло пшеничної каші, яку Кер терпіти не міг. Чомусь він з дитинства недолюблював цю крупу.

Нона почала оглядатися біля води, часто заглядаючи в її глибину, чого ніколи не робила. Кер і Ваф про щось жваво сперечалися, штовхаючи один одного між сухими кущами. Через шум з їхнього боку хлопці перевели свій погляд на хлопців. Кер і Ваф штовхалися, і в один момент Кер не втримав рівноваги і впав у кущі. Ваф спробував розсунути сухі гілки кущів, щоб допомогти другові встати, але не знайшов того. Майже за мить ззаду Вафа з'явився чорний силует з кривими рогами на голові. Він обернувся, з переляку вдарив того в ніс, не розбираючись в тому, хто це був. Кер несамовито завив від болю, закриваючи свій ніс рукою.

—А ось лізти не треба було! Придурок! — Лаявся Ваф.

—Та пішов ти! — Відповідав йому Кер.

Друзі важко зітхнули, дивлячись на тих двох, і продовжили свої пошуки. Було безнадійно щось їм говорити про суперечки та все інше, адже без цього вони просто не будуть собою і, ймовірно, збожеволіють.

Темніло. Ліс все більше наганяв страху. Прохолода іноді змушувала здригатися, а небо не обіцяло стати чистим від хмар. Дерева тут нагадували монстрів, яких огортала темрява теплим покривалом. Між Барсом і Рижиком незабаром зав'язався діалог:

—Барс, вибач, що лізу не туди, куди варто було б, але чи можу я запитати про твоїх батьків?