Розділ 16. Повернення

Еріка різко обернулася. На порозі стояла Марі.

Але це була вже не та Марі, яку вона знала. Її волосся з одного боку було спалене, обличчя вкривали синці та рани. На грудях виднівся глибокий шрам від удару молотком. Вона мала вигляд живої й водночас бездиханної істоти, що повернулася з темряви.

Її очі палали холодною ненавистю.

У руці вона тримала той самий молоток.

— Привіт, Еріко, — прошипіла Марі. — Сумувала за мною?

Еріка відступила. Уперше за весь цей час вона відчула справжній страх.

— Ти… Це неможливо… — прошепотіла вона. — Я ж тебе вбила…

— Я померла, — відповіла Марі, повільно наближаючись. — Але пекло мене виплюнуло. Воно не захотіло мене. Воно чекало на тебе, Еріко. Бо саме там твоє справжнє місце.

Еріка розвернулася й кинулася тікати.

— Біжи, біжи! — гукнула їй услід Марі. — Ми ж іще не догралися! Думаєш, утечеш? Я все одно тебе спіймаю!

Марі виявилася швидшою. Вона жбурнула молоток, і той влучив Еріці в плече.

Еріка скрикнула від болю й упала.

Марі підійшла ближче. На її обличчі не було ані жалю, ані співчуття — лише холодна рішучість.

— Ти справді думала, що вб'єш мене — і Марк стане твоїм? — запитала вона.

Еріка намагалася підвестися, але біль не давав їй цього зробити.

— Марі, будь ласка… — заблагала вона.

Та Марі вже не хотіла слухати виправдань.

— Це за мене, — сказала вона.

Еріка кричала й благала її зупинитися. Але Марі не поспішала. Вона пам'ятала, що Еріка колись називала її подругою.

— Я думала, ти мені подруга, — промовила Марі. — А ти зробила це з нами.

Вона підняла молоток.

Останній удар — і Еріка замовкла.

У кімнаті запала тиша.

Марі стояла над нею, стискаючи молоток у руці. Її обличчя залишалося непроникним. Вона повернулася заради помсти — і тепер усе було скінчено.

Але чи могла помста повернути їй колишнє життя?

Позаду Марі все ще сидів зв'язаний Марк. Він дивився на неї, не вірячи власним очам.

Дівчина, яку він вважав утратив назавжди, повернулася.

І тепер на них обох чекало щось, чого вони ще не могли зрозуміти.