Розділ 12. Рішення

Марі сиділа вдома. За вікном стояла темна ніч, а дощ безперервно бив по шибках. Вона обіймала подушку й чекала на дзвінок від Марка.

Але телефон мовчав.

«Чому він не телефонує? Може, щось сталося?» — тривожно думала вона, знову й знову поглядаючи на екран.

Марі навіть не підозрювала, що ця ніч змінить усе.

Тим часом Еріка сиділа у своїй кімнаті. Вона не могла заснути. Думки про Марка й Марі не давали їй спокою. Перед очима знову й знову поставала картина з кафе: вони сидять поруч, сміються й тримаються за руки.

Еріка стискала кулаки.

«Я була поруч першою. Я кохаю його сильніше. Чому він обрав її? Чому не мене?»

Вона підвелася й підійшла до дзеркала.

Довго дивилася на власне відображення, ніби намагалася впізнати дівчину, якою була раніше. Та тепер її погляд здавався чужим. В очах палав дивний вогонь, а обличчя спотворювала ненависть.

«Якщо Марі не стане… Марк буде моїм».

Спочатку ця думка здалася їй божевільною. Але що довше Еріка її обмірковувала, то логічнішою вона їй здавалася. У її свідомості більше не залишалося місця для сумнівів — лише переконання, що Марі стоїть між нею та Марком.

Еріка встала й підійшла до шафи. Дістала старий батьківський пістолет, який він зберігав для самозахисту. Кілька секунд дивилася на нього, а потім поклала назад.

«Кулі залишають забагато слідів».

Вона пішла на кухню. Там узяла молоток, потім ніж і сховала їх у сумку.

Надворі й далі лив дощ.

Еріка вийшла з дому. Холодні краплі били їй в обличчя, проте вона не відчувала холоду. Здавалося, всередині не залишилося нічого, крім ненависті.

Вона вже ухвалила рішення.

І тепер ніщо не могло її зупинити.