Еріка чекала. Вона думала, що після розриву з Емі Марк зверне увагу на неї. Але цього не сталося. Марк був занурений у свої думки, у свій біль. Він не бачив Еріку. Не бачив її почуттів.
І тоді доля втрутилася.
У Еріки була ще одна подруга — Марі. Вони познайомилися в університеті, і хоч не були такими близькими, як з Емі, все ж добре спілкувалися.
Одного дня Мері запросила Еріку на сімейну вечерю.
— Мій брат приїхав, — сказала вона. — Хочу вас познайомити.
Брата звали Алекс. Він був старшим за Мері на п’ять років, жив в іншому місті, працював у якійсь фірмі. Коли Еріка побачила його, вона відчула щось дивне. Не кохання. Але щось схоже.
Алекс був високий, темноволосий, з приємною усмішкою. Він говорив компліменти, жартував, був уважним. Еріка відчула, що подобається йому.
Вони почали спілкуватися.
Спочатку просто дружили. Гуляли, ходили в кафе, переписувалися ночами. Еріка розповідала йому про свої проблеми, про Андрія, про свої почуття. Влад слухав, підтримував.
Одного вечора він запропонував їй зустрічатися.
— Я знаю, що ти переживаєш через іншого, — сказав він. — Але я хочу бути поруч. Дай мені шанс.
Еріка довго думала. Вона все ще кохала Марка. Але Марк не кохав її. А Алекс був поруч. Алекс хотів її.
— Так, — сказала вона. — Давай спробуємо.
#5175 в Любовні романи
#1100 в Короткий любовний роман
#165 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 11.10.2026