Розділ 4. Брехня

Марк ніколи не був ідеальним. У нього були свої недоліки, свої слабкості. І одна з них — його брат Джек.

Джек був старшим на три роки. Вони завжди були близькими, ділилися всім. Але Саша мав одну особливість: він любив плітки. Особливо ті, які могли зруйнувати чиєсь життя.

Одного дня Джек прийшов до Емі. Вона саме повернулася з роботи, втомлена, але щаслива. Побачивши Джека на порозі, вона здивувалася.

— Джек? Щось сталося?

— Емі, — сказав він, і голос його звучав серйозно. — Я маю тобі дещо сказати. Це важливо.

Вони сіли у вітальні. Джек довго мовчав, ніби не наважуючись почати.

— Це стосується Марка, — нарешті сказав він. — Я не хотів тобі казати, але... ти маєш знати правду.

— Яку правду? — серце Емі стиснулося.

— Марк... він не той, за кого себе видає. Він зустрічається не тільки з тобою. Він... він зі мною. Вони з братом... вони разом.

Емі завмерла.

— Що? Що ти таке кажеш?

— Я знаю, це звучить жахливо. Але це правда. Марк казав мені, що ви у них з братом на двох. Що ти просто... одна з багатьох.

Слова Джека вдарили Емі, як ніж у серце. Вона не могла повірити. Не хотіла вірити. Але сумнів уже закрався в її душу.

— Я не вірю тобі, — прошепотіла вона.

— Це твоє право, — знизав плечима Джек. — Але я подумав, що ти маєш знати.

Він пішов, залишивши Емі наодинці з її думками. Вона сиділа нерухомо, і сльози текли по її щоках.

«Невже це правда? Невже Марк мене обманював?»

Вона взяла телефон. Руки тремтіли. Вона набрала номер Марка.

— Емі? — почувся його голос. — Щось сталося?

— Марку, — сказала вона, і голос її зривався. — Я знаю про тебе і твого брата. Я знаю, що я у вас на двох.

— Що? Емі, про що ти?

— Не бреши мені! — крикнула вона. — Джек мені все розповів!

— Джек? Емі, я не розумію...

— Ми розходимося, Марку. Я не можу бути з людиною, яка мене обманює.

Вона скинула дзвінок. Марк намагався передзвонити, але вона не відповідала.