Останнє кохання
Розділ 3. Спостереження
Минуло кілька тижнів. Марк і Емі проводили разом кожну вільну хвилину. Гуляли парком, ходили в кіно, просто сиділи на лавці й розмовляли про все на світі.
Одного теплого вечора вони гуляли алеєю вздовж річки. Сонце вже сідало, фарбуючи небо в рожеві та золотаві відтінки. Марк зупинився, обійняв Емі і поцілував.
Вони стояли так, не помічаючи нічого навколо. Не знали, що за ними спостерігають.
У кущах, за кілька десятків метрів, сиділа Еріка. В руках у неї був бінокль — старий, ще батьків, але цілком робочий. Вона бачила все. Кожен дотик, кожен поцілунок.
«Я маю бути на її місці, — думала вона, стискаючи бінокль так, що побіліли кісточки. — Я маю бути з ним. А не вона. Чому вона в мене його вкрала? Чому?»
Сльози текли по її щоках, але це були не сльози суму. Це були сльози ненависті.
«Я її вб’ю. Я її вб’ю, і тоді він буде моїм».
Ця думка спочатку здалася їй самою страшною. Але чим довше вона дивилася на щасливу пару, тим сильніше ця думка вкорінювалася в її свідомість.
#5173 в Любовні романи
#1104 в Короткий любовний роман
#162 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 11.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
