Останнє кохання
Розділ 2. Тіні за спиною
Емі була щаслива. Вперше за довгий час вона відчувала, що життя має сенс. Марк був поруч, і світ здавався яскравішим.
Першій, кому вона розповіла про це, була її найкраща подруга — Еріка. Вони дружили з дитинства, ділили всі секрети, усі радощі й печалі. Емі не сумнівалася, що Еріка порадіє за неї.
Вони зустрілися в кафе на центральній вулиці. Емі сяяла, розповідаючи про зізнання Марка, про їхній перший день разом, про те, як він тримав її за руку.
— Еріко, я така щаслива! — вигукнула вона. — Нарешті я знайшла свою людину!
Еріка всміхнулася. Але усмішка була натягнутою.
— Я рада за тебе, — сказала вона. — Правда, рада.
Але в її голові вирувала буря.
«Як вона могла? Як вона могла забрати мого Марка? Я ж його кохаю. Я кохаю його з першого дня, як побачила. Він має бути моїм. Тільки моїм».
Еріка з дитинства звикла отримувати все, що хотіла. Вона була єдиною дитиною в сім’ї, і батьки виконували будь-яку її забаганку. Але Марка вона не могла отримати. І це зводило її з розуму.
Вона приховувала свої почуття. Сміялася з жартів Емі, обіймала її, бажала щастя. Але всередині неї росла темна, отруйна квітка ревнощів.
#5173 в Любовні романи
#1104 в Короткий любовний роман
#162 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 11.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
