РОЗДІЛ 1. Зізнаня

Марк ніколи не вірив у долю. Він був з тих людей, що вірили фактам та логічним поясненням. Але того дня щось усередині нього змінилося. Він прокинувся з думкою про неї — свою Емі.

Вони дружили давно. Стільки, що Марк уже й не пам’ятав, коли саме вона з’явилася в його житті. Можливо, це було ще в школі, можливо, пізніше. Але одного дня він зрозумів просту й водночас страшну істину: він кохає її. Не як подругу, а як жінку, без якої більше не уявляв свого життя.

Він довго думав, як зізнатися. Перебирав слова, репетирував перед дзеркалом, але щоразу відступав. Страх відмови був сильнішим за надію. Та того ранку він вирішив: досить. Або зараз, або ніколи.

Марк вийшов із дому, пішов до квіткового магазину та купив букет білих лілій — її улюблених квітів. Дорога до її будинку здавалася нескінченною. Кожен крок віддавався в грудях глухим стуком. Він зупинився біля її під’їзду, глибоко вдихнув і подзвонив у дзвінок.

Двері відчинилися. На порозі стояла вона — у піжамі з ведмедиками, без макіяжу, з пучком на голові. І вона була настільки гарною, що в нього не було слів, аби описати її красу.

— Марк? — здивувалася Емі. — Щось сталося?

— Ні, — вдихнув він. — Тобто так. Сталося. Емі, я маю дещо сказати.

Вона відступила, пропускаючи його всередину. Вони сіли на кухні. Марк поклав квіти на стіл, але руки тремтіли так, що він ледве втримав їх.

— Емі, — почав він, дивлячись у підлогу. — Я довго думав. Дуже довго. І я більше не можу це тримати в собі. Я кохаю тебе. Не як подругу. Я кохаю тебе по-справжньому.

Тиша. Така, що чути було, як цокає годинник на стіні.

Марк підняв очі. Емі сиділа нерухомо, і по її щоках текли сльози.

— Ти… — прошепотіла вона. — Ти навіть не уявляєш, як довго я хотіла це почути.

Серце Марка пропустило удар.

— То ти…?

— Так, — усміхнулася вона крізь сльози. — Я теж тебе кохаю. Дуже давно.

Він узяв її за руку. Вона не відпустила.

— Емі, — сказав Марк, і голос його тепер звучав упевнено. — Будь моєю дівчиною. Будь зі мною.

— Так, — відповіла вона. — Так!

Вони обійнялися, і того дня почалася їхня історія, яка, на жаль, завершилася трагедією.