Насталу тишу в кабінеті, раптом, став переривати дивний монотонний шелест. Як виявилося, вбудовані під стелею вентилятори проганяли через себе озонуюче повітря. Прохолодніше від цього не ставало, але дихалося набагато краще.
- Вибачте, - я піднявся зі стільця і підійшов до вікна. - Мені просто потрібно прийти до тями... Ви не проти, якщо я закурю?
Двоє присутніх із підозрілою заклопотаністю подивилися одне на одного. Очільник кабінету швидко смикнув плечима, на що консультант на схвалення, повільно і зарозуміло опустив підборіддя.
Захлопавши себе по грудях, я нервово почав шукати зім'яту пачку, в якій зберігалися останні дві вцілілі сигарети. Виявилося, що зім'ята, вона лежала у внутрішній кишені. Зморщена і викривлена гільза своїм виглядом скоріше не зменшувала нервову напругу, а більше додавала зневіри. Але дим робив свою справу, і я став трохи заспокоюватися.
- Як ви? - спокійно запитав консультант. - Уже все нормально?
Було помітно, що він наполегливо стримував своє нетерпіння.
- Ми можемо продовжувати? - поставив запитання господар кабінету.
Обидва функціонери визначально, і з якоюсь поблажливістю, дивилися на мене. Один із них, як виявилося, був начальником департаменту Космічних вантажоперевезень. Другий - експертом технічного сектора Космотранспортних зв'язків. Хоча він-то, швидше за все, і нагадував мені тих похмурих хлопців зі СКП (Служба космічного правопорядку), з якими я кілька років тому зіткнувся, після того розпроклятого фрахту «Селги» і перекидання сільськогосподарської техніки для аграріїв. Як виявилося, використання прибулих механізмів могло погано позначитися на екологічному балансі, і безпеку це надто стурбувало. Приблизно того ж віку і підозріло схожої поведінки, ці хлопці викликали в мене неприязнь і внутрішнє тремтіння, немов перед великими неприємностями.
Сигарета, що швидко тліла, ледь тремтіла між пальців.
- Так, звісно, - я пошукав місце, куди б міг викинути недопалок. - Просто мені потрібно зосередиться...
Розчавивши залишки цигарки в липкій від випитої кави чашці, і сильніше зім'явши фільтр, я постарався показати, що не настільки вже й схвильований.
- Ось уже майже годину, як ви просто морочите нам голови, - заговорив невдоволено консультант. - Замість того, щоб розповісти все повністю й абсолютно відверто.
- А може мені варто було б описати все в пояснювальній? - зважився я на ініціативний крок.
- Думаю, нам не потрібно зараз тиснути на капітана, - з дивною м'якістю заговорив начальник вантажоперевезень. - Його думки наразі налаштовані на більш нагальні проблеми, ніж звіти про те, що сталося. Чи не так? - підлесливі нотки прозвучали в його голосі.
- Можливо, - консультант невдоволено дивився як на мене, так і на свого колегу. - Але нам необхідно хоча б поверхово розібратися і змалювати картину події. Перш ніж втягувати сюди безпеку і служби соціальної охорони.
- Звісно-звісно, повністю згоден із вами.
- Так от, нехай наш підопічний і розповість усе те, що в найближчому майбутньому може стати його виправдувальним алібі.
- І врятувати від непотрібних прецедентів, - тут же додав господар кабінету лукаво втупившись на мене. - Тільки тепер постарайтеся без усіляких відхилень і довгих вступів.
«Без довгих вступів?.. Гаразд, чорт із вами, - втомлено погодився я, і сівши за стіл, з підозрою перекидав погляд з одного свого співрозмовника на іншого. - Якщо ви хочете почути від мене ще щось, крім правди, то врешті-решт отримаєте це. Хоча, будь я проклятий, якщо можу вловити в цій ідіотській історії будь-яку логіку».
- Нас зараз абсолютно не цікавлять ті дрібниці, описуючи які ви тим самим намагаєтеся виправдовуватися. Факти і результати - ось що головне. Це зрозуміло?
Консультант невдоволено дивився на мене впритул.
- Усе почалося з того, - трохи згодом, вичавив я із себе, - що ми виконували рейс із перевезення гірничодобуваючого обладнання в систему Цербер-II, про що я говорив раніше. Рейс був звичайним і короткочасним, всього-то тридцять шість стандартних корабельних діб до місця призначення. Назад ми мали везти кілька контейнерів забитих якоюсь рідкоземельною рудою, палеонтологічне сміття і купу всякого мотлоху у вигляді пошти і старих холодильних камер...
Обидва функціонери з подивом переглянулися:
- Контракт на використання транспорту був на кількох наймачів? - немов чогось злякавшись, запитав консультант.
- Абсолютно, ні! - відповів я. - Космофлот і УВПС (управління вантажо - перевезень) займаються цим. У них уся звітність і номенклатура. Офіційно корабель належить допоміжній флотилії системи Еверест-головний. Дізнавайтеся, якщо вам так потрібно.
- Це трохи пізніше. Зараз не варто на таких дрібницях робити особливий акцент, - тим самим спокійним тоном перебив мене чиновник департаменту. - Нам необхідно інше... Продовжуйте!
- Так от, - нервово потер підборіддя, я намагався згадувати, якщо не всі, то багато інших деталей цього польоту. - Сигнал про зміну курсу надійшов із найближчого провінційного терміналу на Арамісі. Саме там, як, напевно, вам відомо, розташована адміністрація сектора Войд.