Останнє бажання
Розділ 3. Вечір тиші
Я зайшла в номер готелю й опустила валізу на ліжко. Повітря було тепле, а через вікно тихо просочувалися ліхтарі, освітлюючи вулицю мерехтливим світлом. Я сіла на край ліжка і на мить закрила очі.
Вперше за багато років я відчула, що жива. Не вічна самотність, не пошуки й магія — а саме життя, яке тепер було тут і зараз. У тихому гомоні за вікном, у легкій затишності номера, у тиші, що ніби оберігала мене.
Завтра я піду до мерії й розпочну свій пошук. Стільки століть я жила в очікуванні кінця… але сьогодні дозволяла собі просто бути. Сьогодні — лише я, готель, тиша й маленька насолода моментом, який не підпорядковувався ніякій магії, крім тієї, що жила всередині мене.
Але думки постійно поверталися до Діми. Його посмішка, грайливість у погляді змушували серце битися швидше. Я ловила себе на тому, що хочу знову зустріти його погляд, почути голос, відчути невидиму близькість, яка виникла між нами всього за кілька хвилин. Було відчуття, що навіть магія, яку я знала століттями, не створила б нічого подібного.
І вперше за багато століть я зрозуміла, що навіть у вічності є місце маленькому чуду — моменту, який робить життя справжнім.
І вперше заснула з відчуттям спокою.
#2336 в Фентезі
Відредаговано: 06.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
