Останнє Багаття Вирію
Розділ 6: Пастка на мосту
Наступного ранку — хоча ранок у Вирії відрізнявся від ночі лише тим, що небо змінювало колір із чорного на важкий, темно-сірий — вони рушили в дорогу. Гори виднілися на горизонті, і шлях до них лежав через глибоку ущелину, над якою висів старий підвісний міст. Канати згнили, дошки під ногами рипіли й хиталися, а внизу, на глибині кількох сотень метрів, вирував туман.
Вони пройшли приблизно до середини мосту, коли повітря попереду різко похолоднішало. З туману, що піднімався з ущелини, прямо на дошки виповзла велетенська Тінь. Вона була схожа на силует людини, але триметрового зросту, з довгими пазурами замість пальців і двома порожніми білими цятками замість очей.
— Ооо... Живе серце... Свіжі спогади... — просичала істота, і цей звук віддався болем у вухах Марка. — Віддай мені його пам'ять про дім, дівчино, і я дозволю тобі пройти. Інакше я скину вас обох у безодню.
Айра не стала чекати. Вона миттєво вихопила з-за пояса короткий кинжал, який засяяв сріблом, і кинулася вперед. Вона була швидкою, але Тінь виявилася спритнішою. Одним сильним ударом своєї темної лапи істота вибила зброю з рук дівчини й збила її з ніг. Айра сильно вдарилася об дерев'яний настил містка й зойкнула від болю. Кинжал полетів униз, в ущелину. Тінь почала нависати над нею, готуючись завдати вирішального удару. Марк зрозумів: якщо він прямо зараз щось не придумає, вони обоє залишаться тут назавжди.
#1971 в Фентезі
#459 в Міське фентезі
Відредаговано: 20.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
