Останнє Багаття Вирію
Розділ 2: Місто падаючих зірок
Політ тривав усього кілька секунд, але Марку здалося, що пройшла вічність. Він заплющив очі, готуючись до жорсткого удару об бетон, але натомість м'яко приземлився на... траву. Вона була дивною: не зеленою, а глибокого синього кольору, і під кожним його рухом слабо світилася, залишаючи на одязі іскристі сліди.
Хлопець підвівся, обтрушуючи джинси, і просто занімів. Замість захаращеного підвалу перед ним розкинулися безкраї руїни якогось стародавнього міста. Величезні будинки, витесані з темного, майже чорного каменю, височіли навколо, наче скелі. Багато з них були напівзруйновані, без дахів та вікон.
Але найбільше Марка шокувало небо. Воно було абсолютно чорним, без жодного натяку на місяць чи звичні сузір'я. Натомість кожні кілька секунд прямо над його головою з тихим, майже музичним свистом пролітали яскраві зірки. Вони не згорали в атмосфері, а падали десь далеко за горизонтом, залишаючи за собою довгі фосфоресчуючі хвости.— Ого, ще один придурок звалився згори, — раптом пролунав позаду чийсь чистий, насмішкуватий дівчачий голос. — І чому ви всі падаєте саме в мій сектор?
#1971 в Фентезі
#459 в Міське фентезі
Відредаговано: 20.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
