Кінець

СОФІ КЕРР

Два місяці минули надто швидко. Вихор подій, який мене застав був просто неймовірним.

Кемерон вислав Сьюзен зі штату, спираючись на те, що не дозволить комусь зашкодити мені.

Інес сумувала за нею і Кітом. Що б там не було, це її сімʼя і в певній мірі я відчувала себе винною, та Тернер запевнив мене, що згодом дозволить Інес навідувати їх.

Подруга змусила Шелбі переїхати в орендований будинок Сьюзен, тому тепер і вони теж жили в Норрботтені, що значно спрощувало життя.

Квартира Кемерона в Паялі зараз пустувала, та час від часу ми туди приїздили, щоб сховатись від друзів і побути удвох.

Я повернулась до навчання в Святій Марії, де дуже швидко розповзлись чутки про те що я вагітна. Та жоден студент не сказав мені в обличчя чогось поганого. Обʼєктивно я розуміла, що це через страх до Тернера, та все ж плітки за спиною однаково мене дратували.

Кемерон ходив за мною всюди. Найняв хатню робітницю, аби та прибирала і готувала, бо вважав що це мене обтяжує. Ходив разом зі мною на жіночі консультації до гінеколога і навіть почав облаштовувати гостьову кімнату під дитячу.

Ми ще не знали, кого чекаємо, бо термін був лише чотири місяці і лікар сказав, що поки ще важко визначити стать дитини. Тому Тернер вирішив зробити кімнату у молочному кольорі, аби вона підходила для дівчинки і для хлопчика.

В клубі я більше не працювала з дня нашого возʼєднання. Кемерон був проти, та і я розуміла, що ця робота не для вагітних.

Зрештою, іноді я приходжу в салон Ремі, щоб робити комусь тату. Це приносить мені задоволення.

Сам Ремі почав піклуватись про мене ніби старший брат. Він щодня телефонував, заїжджав до нас в гості і постійно приносив мені якісь екзотичні фрукти.

Материнські інстинкти в мені ще не прокинулись і я поки не дуже добре розуміла, що в моєму тілі тепер є ще хтось. Та Кемерон дбав про все аж надто добре, тому це не відчувалось як щось погане.

Щоправда з приходом весни стало трохи важче. Живіт почав поступово збільшуватись, а куртки довелось зняти, бо вже було надто тепло. Викладачі почали трохи зневажливо до мене ставитись, тож на заняття я ходила вже з меншим бажанням.

Та за два місяці я складу іспити і ціле літо не буду турбуватись про це.

Наступний навчальний рік я збираюсь вчитись заочно, але Кемерон наполягає на тому, щоб я відвідувала заняття, а з дитиною була няня. Ми ще не визначились у цьому питанні, та його варіант мені теж подобався.

Зрештою, все йшло своєю чергою, тому просто зараз ми з Інес сиділи на лавці під променями сонця, чекаючи Кемерона і Шелбі, які мали забрати нас з Марії.

-Гадаю, ми з Шелбі зможемо приглядати за дитиною, доки ви з Кемом будете відпочивати чи щось таке.-мрійливо казала Інес і я весело посміхалась їй у відповідь.

-Ти точно будеш гарною нянькою.-сміялась я.-Якби ще про мене менше пліткували, все було б взагалі чудово.-трохи змінила тему я. В цей час почувся якийсь гучний шум біля паковки і ми обидві повернули голови туди.

-Оооо, здається пліток стане ще більше.-з хитрою посмішкою сказала Інес.

Я трохи напружилась і ми встали з місця.

-Що відбувається?-не розуміла я. Інес підштовхнула мене вперед і я звела брови, бо мені не подобалось бути тією, хто нічого не розуміє.

Раптом крізь натовп прорвався Кемерон. Він виглядав просто шалено: в своєму фірмовому чорному спортивному костюмі і з велетенським букетом білих троянд.

-Будь ласка, скажи…-почала я до Інес, та не встигла закінчити.

Кемерон зупинився переді мною, доки всі студенти скупчились навколо, діставши свої телефони.

-Будь ласка, Кем, не треба…-благала я, та він з хитрою посмішкою став на одне коліно просто переді мною і протягнув зелену оксамитову шкатулку. Щойно вона відкрилась, я помітила золоту каблучку з маленьким камінцем по центру.

-Будь моєю, пташко.-весело сказав Тернер без жодного хвилювання і я прикрила очі.

Пліток точно стане ще більше.

-Ти надто багато хочеш від мене.-познущалась я і Тернер звів брови.

-Не дратуй, мене, пташко. Ти будеш моєю?-гаркнув він і це було абсолютно в його стилі.

-Буду.-з усмішкою відповіла я і Тернер відклав букет на землю, щоб вдягти мені каблучку, а потім піднявся з колін і так ніжко мене поцілував, обіймаючи за талію, що я ледь не зомліла.

Я й так була повністю його і він це знав. Тому ця формальність з обручкою швидше викликала сміх, ніж сльози радості, бо ми вже надто щасливі, щоб плакати.

______________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР

-Гадаю шоу всім сподобалось.-сказав я, знімаючи кофту, коли Софі вже десятий раз ці пів години, підійшла до букету троянд, розглядаючи їх.

-Так. Ти як завжди зробив усе, щоб показати, що я твоя.-засміялась пташка і цей сміх мені сподобався.

Я відкинув худі на ліжко і підійшов до неї ззаду, ніжно обіймаючи.

Живіт ще був дуже малий, але мені страшенно подобалось його гладити.

-Софі Тернер. Звучить непогано. Коли ти хочеш влаштувати весілля?-запитав я, цілуючи її в плече і пташка обернулась.

-Ні. Я не хочу весілля. Принаймні не зараз.-знизала плечима вона. Я закотив очі.

-Дитина має народитись у шлюбі і мати моє прізвище, пташко. Тому вирішуй швидше.-сказав я і дівчина засміялась.

-Гаразд. Як щодо червня? Тобі подобається цей місяць?-запитала вона і я кивнув.

-Мені подобається будь який місяць, якщо ми одружуємось.

Легки поцілунок Софі змусив мене спʼяніти. Мені завжди було мало і я хотів ще. Не міг нею надихатись, не міг надивитись і націлуватись з нею.

Та нашу хвилинну ніжність перервав мій телефон. Це був батько.

Я знав чому він дзвонить і був до цього готовий, тож одразу відповів.

-Слухаю.

-Вітаю, Кем. Ти все ж виграв суд. Часта мого бізнесу, який я будував роками тепер твоя.-прошипів батько у трубку і я підняв кутик губ.

Софі чула нашу розмову і здивовано підняла на мене очі. Я ще не встиг розповісти їй цю новину.