15

СОФІ КЕРР

Поцілунок так захоплює мене, що я не одразу можу відмовитись від такого задоволення.

Софі, ти ж ніби все вирішила! Він спить з іншою дівчиною, ходить з нею на вечірки і побачення, цілується і тримає за руку. Він тобі не потрібен, Софі!

Мозок дає мені правильні сигнали, тому за якусь мить я нарешті збираюсь до купи і штовхаю Кема в груди.

І справді, я більше не хочу ні вибачатись перед ним, ні слухати його, ні бути такою близькою з ним.

Я зіпсувала наші відносини, проте він їх знищив вщент.

Кемерон сердито пробігається по мені поглядом і раптом дістає з-під худі свою «нову іграшку». Авжеж, коли не може взяти просто буде погрожувати.

-Я рахую до трьох, Керр. Або ти цілуєш, або я рознесу весь цей клятий клуб вщент.-гарчить Тернер і по спині пробігають мурашки.

-Ти аж настільки божевільний?-запитую я, намагаючись розібрати в його погляді щось зворотнє. Побачити що він насправді не такий жорстокий, не такий небезпечний.

-Коли справа стосується тебе, пташко, я більше ніж божевільний. Я повбиваю тут усіх, не змигнувши оком за один твій поцілунок.-відповідає Кемерон і моє серце зрадницьки вистрибує з грудей.

-Вбʼєш за мій поцілунок, а потім підеш до тієї блондинки?-болісно запитую я і Тернер вдаряє своїм кулаком по кафельній стіні так сильно, що я смикаюсь, прикривши очі. Його дії мене лякають.

-То зроби щось, Керр! Зроби бляха хоч щось!-кричить він. Я кусаю нижню губу, борючись зі сльозами і вдивляюсь в його глибокі зелені очі, які палають ненавистю.-Припини вже мені брехати і приховувати щось! Припини знайомитись з іншими хлопцями!

-Не можу-шепочу я у відповідь, розуміючи, що не можу розказати усього. Надто багато життів зіпсується, якщо я розкажу Кемерону що в біса відбувається у моєму житті.

Він приставляє дуло пістолета до мого живота і нахиляється до вуха.

-Один...-починає відлік хлопець.

Чи він справді вистрілить в мене? Ні, він щойно про це казав. Тернер радше вбʼє всіх навкруги, ніж скривдить мене фізично.

Серце без тями бʼється, майже вилітає з грудей. Від страху, огиди і цього дивного почуття. Ніби всередині Кема магніт, а я шматок заліза, якого силою тягне до нього.

Спантеличена і розгублена, я піднімаю погляд на очі кольору мʼяти. Такі зелені, глибокі. Я бачу в них небезпечний вогонь, який спалить нас обох.

-Два...-продовжує шепотіти Кем і я торкаюсь долонями його шиї, потягнувши на себе. Він спирається однією рукою на стіну, до якої я притиснута спиною. Інша рука, та що контролює спусковий курок, опускається мені на спину.

Наші гарячі губи торкаються і я відчуваю запах цигарок, змішаний з його парфумами. Цей різкий запах викликає метеликів в животі.

Кемерон ледь чутно зітхає, коли мій язик тягне його в свій особистий танець.

-Пташко...-тихо шепоче він, щойно я припиняю. Повітря в легенях вже катастрофічно не вистачає, тож я роблю глибокий вдих.-Я не хочу щоразу благати твого поцілунку таким чином.-шепоче він і я прибираю руки з його шиї.

Кем перехоплює одну і не дає мені вислизнутизі своїх обіймів.

-А чого ти чекаєш? Що я і далі бігтиму до тебе, не зважаючи на твоїх подружок?-крізь зуби питаю я, бо це вже виходить за рамки усього.

Він займається зі мною сексом, каже що не може пробачити, змушує йти три години по морозу і заметілі, тягне сюди якусь дівку щоб познущатись наді мною, погрожує пістолетом, а тепер...

Певно я не ту людину кохала.

-Хоча ні, не відповідай!-раптом кажу я, не даючи Кему відповісти на моє питання.-Не відповідай, бо мені байдуже чого ти хочеш. Я стільки часу намагалась до тебе достукатись, а ти просто знущався з мене.

Я хочу вирватись, та брюнет не дозволяє. Він і досі контролює кожен мій рух, тільки тепер вже силою.

-Це ти мені зрадила, Керр!-нагадує хлопець і я зриваюсь.-Ти постійно щось приховуєш і брешеш мені в очі.

-То що мені зараз зробити?! Померти, аби тобі стало легше?! Я мільйон разів вибачалась та ти не хочеш! Не хочеш пробачити! Тобі подобається щодня знущатись з мене!-кричу я і на очі набігають сльози, які рвуться на свободу. Одна з них біжить по моїй щоці, лишаючи гарячий солоний слід і я швидко прибираю її вільною рукою.

-Мені бляха боляче, Керр! Я кохаю тебе так сильно, що навіть описати не можу!-кричить Тернер, сильно стиснувши мою руку.-Я весь світ до твоїх ніг готовий покласти, аби ти тільки поряд була! Я все робив лише задля тебе! Той клятий будинок, бої! Все було для тебе, а тобі мало! Ти ось так просто змогла висіти на шиї у Тернера, коли в мене навіть не вставав ні на кого крім тебе, розумієш?!

Сльози пробиваються на волю і я щосили намагаюсь їх прибрати пальцями з очей. Більше жодних слабкостей перед Тернером. Я не дозволю йому бачити мої емоції, маніпулювати ними або погрожувати.

Та все ж його слова боляче ріжуть по серцю. Зізнання, що він готовий задля мене на все, робить мене ще слабшою, змушує відчувати ще більшу провину, за те що я усе зруйнувала.

Та я вчасно переключаюсь, згадуючи, що зараз в залі його чекає нова подружка.

-Я так кохаю, що попри все не можу відмовитись від тебе.-вже тихіше каже хлопець, прибравши пасмо мого світлого волосся за вухо і заглядаючи в очі. Його голос стривожений, Тернер виглядає розгубленим. Але я хитаю головою, даючи зрозуміти, що це справжній кінець.

-Але і пробачити не можеш.-тихо заключаю я.

__________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР

Пробачити і справді не можу. Хочу та не можу.

-І справді, від кохання до ненависті один крок.-хитає головою Софі і йде, а я лишаюсь стояти на місці.

Чого я від неї хочу? Вона так багато плакала, так багато вибачалась. Вона виконувала вказівки Тайлера, щоб мене не посадили і невже цього недостатньо?

Певно що достатньо. Але... я не знаю жодних але.

Я просто кохаю її так сильно, що боляче лише від однієї думки, що ми окремо. Що вона не спить поряд зі мною. Не сміється поряд зі мною. Не снідає поряд зі мною.