11

СОФІ КЕРР

Я все ще не можу оговтатись після вранішніх подій та нова хвиля шоку охоплює мене як тільки я заходжу в квартиру.

Там, де ще вчора сидів Тайлер, погрожуючи мені позовом на Кемерона, сьогодні сидить чоловік у чорному костюмі і курить сигару. В його руках склянка з моєї тумбочки, наполовину наповнена дорогим алкоголем з пляшки поряд, яку він найімовірніше приніс із собою.

-Що відбувається?-перелякано запитую я, впустивши свою сумку на підлогу і відскочивши назад. Я впізнаю чоловіка одразу ж, за його гострими рисами обличчя і зеленими очима.

-Не думав, що ти з лякливих, Софі.-каже містер Тернер і моє серце падає в пʼяти. Я щойно з десятигодинної нічної зміни, втомлена, голодна, а тепер ще й перелякана.

-Що ви тут робите?-обережно запитую я, щоб зрозуміти його наміри і чоловік пафосно ногою штовхає ще один стільчик до мене.

-Сядь, поговоримо.-наказує він і я мушу послухатись, щоб не втрапити в халепу. Сідаю, тримаючи чималу дистанцію і зосереджено на нього дивлюсь. Чоловік робить ковток віски і дивиться на мене, вивчаючим поглядом.-Що ж, Софі. Я тут, щоб побачити, хто створив весь цей хаос.

Я хочу запитати, що він має на увазі, та десь на підсвідомому рівні розумію, що він і сам пояснить.

Коротка пауза, дає мені час зосередитись на його голосі і вслухатись в кожне слово, щоб зрозуміти, що врешті він хоче.

-Спочатку мої сини гемселять один одного, через якусь дівку. Потім ледь не зривають через неї ж зʼїзд моїх інвесторів. А сьогодні Тайлер приходить з кулею в плечі.-каже чоловік і я голосно ахаю, прикривши рот руками.

Не треба бути генієм, щоб зрозуміти, з якої «іграшки» Тайлер отримав поранення. Точніше з чиєї.

-Не знаю, чому Тайлер так не хоче заявляти на Кемерона. Це вирішило б одразу дві мої проблеми: розділ бізнесу на користь Тайлера і ти. Все дісталося б моєму молодшиму сину.-кожне слово містер Тернер важко протягує і я розумію для чого він це робить. Відтягує кульмінацію, щоб змусити мене злякатись.

Та йому не обов'язково це робити, бо я вже злякана.

Щоправда не знаю чим більше? Тим, що Кем таки виконує всі свої погрози, чи тим, що через його особливо небезпечну поведінку - в небезпеці я.

-Гадаю, колись вони таки повбивають один одного,  за тебе чи за мої статки, та чесно сказати, я вражений рішучістю Кема. Чомусь я думав що він просто ганчірка. Знаєш, коли він потрапив у колонію через ту дівку, стало легше жити. Нарешті він не скиглив про кохання і не тікав з дому на ті дурні побачення.

Я звела брови, не вірячи, що Кемерон колись таким був. Весь час я знала зовсім іншого юнака. Безжалісного, небезпечного, безтактовного і агресивного. Він не поступався нікому своїм місцем і вже точно не був ганчіркою, як виразився його батько.

Проте, навіть це мене злякало, бо раптом я відчула себе мишеням в пасці. Ніби мене прибило через жагу до шматочку життєво необхідного мені сиру.

Тернер старший зітхнув, покрутив у келиху свій напій і продовжив таким самим рівним тоном як і до цього.

-Та колонія пішла йому на користь. Тепер він більше схожий на мене. А от Тайлер.-чоловік показово розвів руки.-Тепер він втікає з дому і скиглить за дівкою.

Він прямо сказав, що тепер його сини помінялись місцями. Чи не означало це, що чоловік тепер більш прихильний до Кемерона?

Маячня. Цього точно ніколи не станеться. Я відігнала від себе ці думки і знову потупила погляд на нього.

Ці слова мене трохи збентежили, тому я різко відповіла.

-Я не люблю Тайлера. Він про це знає.-випльовую я і батько двох ворогуючих братів знову робить ковток віски.

-Що в тобі особливого, Софі?-раптом питає він, уважно вдивляючись в риси мого обличчя і я хитаю головою.

-Нічого.-тихо кажу я, не розуміючи до чого це складне питання.

-Ні. Щось має бути, інакше як ти можеш так вправно грати двома хлопцями одночасно.-каже містер Тернер і перекидає одну ногу на іншу. Я ще якусь мить вдумуюсь у його слова і врешті хитаю головою.

-Я не граю.-кажу я і встаю з місця.-Скажіть вже нарешті чому ви прийшли і йдіть звідси.

-Все дуже просто, Софі.-з посмішкою починає чоловік.-Я хочу щоб ти трималась подалі від Тайлера, бо твій вплив на нього надто сильний. Він стає тим, кого я б не хотів бачити керівником своїх статків. Боюсь що він все це спустить на вітер аби лише досягти твоєї уваги.-каже він і я сміюсь.

-Не повірите, та я теж цього хочу. Але він ледь не щодня вдирається в мою квартиру і погрожує подати позов до суду на Кема, якщо я не виконуватиму його забаганок.-вигукую я.

-Оооо.-протягує чоловік, ніби щось зрозумівши.-То ось чому немає позова. Бо ти попросила. Він гарно піддається на твої маніпуляції.

Я примружую очі, аби роздивитись що ховається за такою спокійною поведінкою чоловіка - страх чи гнів? Страх, що Тайлер таки дійсно може слухати мене? Чи гнів на мене, через те що я стала кісткою в горлі?

-Ще раз повторюю, я ні з ким не граюсь!-підвищую голос я.-І я не просила Тайлера! Це він мене цим шантажував!

-Що він просить взамін?-раптом питає містер Тернер, ігноруючи мої попередні слова. Ніби його більше цікавить вигода Тайлера у цій справі, ніж його власні вимоги.

-Триматись подалі від Кема.-шиплю я у відповідь і містер Тернер знову показово розводить руками.

-То певно ти в замкненому колі, Софі.-каже він і встає з місця.-Бо тепер ти маєш триматись подалі від Тайлера і вмовити Кема не претендувати на частку в моєму бізнесі.-каже він і підходить до мене.

-Інакше?-запитую я, розуміючи що має бути логічне завершення.

-Інакше певно в тебе будуть більші неприємності, ніж просто біганина між двох моїх синів, бо зовсім скоро суддя винесе свій вирок. 10 років колонії для Стіва. Та твоя матір певно вбʼє тебе. Господи, що вона знайшла в тому збоченцю?-каже чоловік і я відступаю назад, похитнувшись. Це аж настільки мене вражає, що я ледь можу вимовити хоч одне слово.

-Це ви змусили поліцію арештувати Стіва? Ви його посадите? Це ж навіть не було згвалтування, тільки спроба.-кажу я, розуміючи послідовність його дій і містер Тернер кидає свою сигару в недопитий келих з віски. Вона швидко гасне, прошипівши і їдкий дим піднімається до стелі, засмердівши усю квартиру.