Глава 3.2

Пенелопа відповіла практично миттєво. У будь-якій іншій ситуації це викликало б на губах Алекса задоволену посмішку, у цьому ж конкретному випадку – змусило нервово облизати губи: з такою швидкістю зазвичай відповідають люди, які й самі з нетерпінням чекають на дзвінок.

– Пен, якого пекельного котла Кессіді… та й і ви усі робите на цвинтарі Грін-Вуд?! – не перейнявшись вітальними церемоніями, відразу ж з місця в кар’єр зажадав він відповіді, сподіваючись застати ймовірну спільницю своєї підопічної зненацька.

– Ееєє... Що Кессі і усі ми тут робимо? – перепитала дівчина, у голосі якої звучали здивування та розгубленість. – О-ох! Нарешті! – додала вона з полегшенням і відразу ж здивовано поцікавилася: – А чим вам не подобається цвинтар Грін-Вуд? Це ж абсолютно безпечне громадське місце з купою народу! І… до того ж сьогодні Хелловін! – Алекс практично на власні очі побачив, як округляються її чесні-пречесні очі і здивовано злітають угору брови, настільки зачудованим у неї був голос.

Алекс хотів було уточнити, що Пенелопа має на увазі під прислівником «нарешті», але так як дівчина паралельно з ним розмовляла також  і з Лорел, він подумав, що «нарешті» вона могла сказати не йому, а подрузі, й тому вирішив не відволікатися і те ж саме порадив своїй співрозмовниці.

– Пен, з Лорел потім поговориш! Спочатку поясни мені, що Кессіді і ви усі робите на цвинтарі у таку погоду?

– Як це, що? – спантеличено перепитала дівчина: – Я ж вам вже сказала! Я вам вже сказала, що сьогодні Хел-лооо-ууу-вііін! – практично проспівала, аж настільки роздратовано-єхидним був у неї голос.

Алекс, однак, своїй візаві не повірив, бо був впевнений: вона не стільки роздратована, скільки тягне час, щоб придумати більш-менш правдоподібну брехню. Яку судячи з пояснення, що прозвучало, вона, втім, так і не придумала: – Тобто, ми робимо те ж, що і усі роблять в Хелловін! – оголосили йому, нарешті.

Здогадавшись завдяки невпевненому тону й невизначеним поясненнями, що йому нахабно брешуть, можна сказати прямо в очі, Алекс саркастично уточнив:

– Те що і усі? Ці-іііка-аааво! – усміхнувся він. – Тобто ходите по кладовищу від могили до могили і випрошуєте у небіжчиків солодощі, шантажуючи їх дрібними неприємностями?[1]

На іншому кінці дроту впереміш з чиїмось хихиканням та смішками, пролунало нерозбірливе перешіптування, після чого йому відповіла вже не Пенелопа, а Лорел.

– Пен мала на увазі, що ми все робимо «як і завжди», а не «як усі», – пояснила вона. – У нас просто традиція така, щороку на Хелловін всією нашою компанією ходити на цвинтар Грін-Вуд!

Тривога Алекса змінилася роздратуванням. Він закотив очі до стелі, цокнув язиком і похитав головою.

Мало того, що йому продовжували брехати, так ще й робили це абияк. Він хотів було нагадати Лорел, що усією компанією вони аж ніяк не могли щороку ходити на цвинтар Грін-Вуд вже тільки тому, що останні кілька років Кессіді й Пенелопа провели в Англії. Де спочатку навчалися у коледжі при Вікканській Академії, а потім і в самій Академії, з якої він сам особисто обох забрав, щоб перевести їх навчатися в УММ (Університет Магічного Мистецтва). Однак потім подумав: «А воно йому потрібно займатися вихованням Лорел? Ні їй, ні Пенелопі він не батько і навіть не опікун, слава богам! Його проблема лише Кессі. І йому цього досить! Отож решта нехай, що хочуть, те й роблять!»

– Така важлива традиція, що плювати ви хотіли на проливну зливу, мороз та ожеледицю! – іронічно прокоментував він уголос і тут же ж із стомленим зітханням додав. – Гаразд, Лоро, де там Кессі? Передай їй слухавку!

– Дати слухавку Кессі? Ееєє… Пен? – розгублено перепитала Лорел.

– Зараз? – уточнила Пенелопа.

– Ні, за рік, звичайно ж зараз! – дратівливо гаркнув молодий чоловік.

– Але… Кессі… вона не зовсім з нами зараз… Може, трохи згодом передзвоните?

– Що значить вона не з вами зараз? А з ким? Ви ж мені щойно сказали, що вона з вами?! – Алекс вистрілював питаннями, ніби стріляв з револьвера, причому, судячи з того, що з кожним питанням у нього усе більше й більше перехоплювало подих, то стріляв він у себе.

– Це не ми вам, а ви нам сказали, що вона на цвинтарі Грін-Вуд, а цвинтар Грін-Вуд він великий! Щось близько двохсот гектарів, якщо мені не зраджує па...

– Пен, якщо Кессі не з вами, то де вона?! – перервавши дівчину на півслові, в одночас збентежено й роздратовано гаркнув Алекс.

– Але ж ви самі сказали, що вона на цвинтарі Грін-Вуд, отже... – почала було знову відповідати Пенелопа.

– Тобто вона не з вами?! І де вона ви не знаєте?! – вкотре обірвавши дівчину, уточнив молодик.

– Ні, не знаємо, але вона скоро вже буде! Повинна вже бути! Тому що ми так домовилися… – надто вже якось невпевнено-винувато, щоб її співрозмовника це заспокоїло, пролепетала дівчина.

– Тисяча кривавих пекельних котлів! – проричав Алекс. – Пен! Цієї ж хвилини швидко, чітко, коротко й докладно видала мені – усе, що знаєш! – наказав він. – І почни з того, чому ти і Кессі вирушили на цвинтар окремо?

– Тому що у Кессі була зустріч з клієнтом, – випалила Пенелопа.

[1] У США на Хелловін діти ходять по домівках і, кажучи: trick-or-treat, випрошують солодощі. «Trick-or-treat» у перекладі з англійської означає: або пригощайте або ми вам завдамо неприємностей (зробимо шкоду).