Глава 1.1

Глава 1

Кімнату наповнювала сласна, насичена чуттєвими нотами музика: соковиті баси, стримані ударні, проникливий голос співачки, що співала про свої найпотаємніші любовні фантазії.

Світло було приглушеним.

На журнальному столику у цеберці з льодом стояла пляшка шампанського. Троянди.

«Вечір обіцяє бути дуже і дуже приємним», –  оцінив свої перспективи на найближче майбутнє Алекс Каролінг і відповів на призовну посмішку своєї гості, що напівлежала у вельми провокаційній позі навпроти нього на чорному дивані.

Одягнена виключно у білу мереживну білизну розкішна брюнетка зводила його з розуму.

– За найкрасивішу у світі жінку! – з захопленням у погляді промовив він і, відсалютувавши брюнетці своїм келихом, пригубив шампанського.

У відповідь гостя обдарувала гостинного й галантного господаря квартири сліпучою посмішкою та млосним поглядом із напівопущених вій.

– Почути такий комплімент від тебе, –  схвальний погляд жінки ковзнув по сильній і гнучкій фігурі високого в міру м’язистого чоловіка, –  це дорогого коштує, –  кокетливо сказала вона, відверто милуючись «краєвидом».

Відсалютувавши якому, вона зробила ковток шампанського, після чого граціозним, сповненим чуттєвості, рухом поставила келих на тумбочку і поманила свого золотоволосого Аполлона до себе пальчиком.

Однак Аполлон її здивував.

Замість того, щоб рвонути до неї, зриваючи з себе на ходу одяг, він раптом розірвав з нею зоровий контакт, який досі невідривно підтримував, і окинув вітальню шукаючим поглядом. І шукав він цим поглядом однозначно не її.