Пролог (продовження)

– Цілком і повністю, – похмуро кивнув Локі. – Це послання мені від Хель! Володарка темряви, смерті, льодів та туманів подібним чином нагадує мені про нашу з нею домовленість. Це прозорий натяк на те, що Її Смертейшество втомилася чекати. Отож, якщо це тебе втішить, то тобі, і водночас мені, на двері Джюнхейму вказала не Елана, а Хель.

Асбранд зітхнув.

– Це трохи не так злить, але ні, зовсім не тішить, – з кривою посмішкою резюмував він.

Локі розуміючи кивнув.

– Радий, що хоча б тобі від цієї звістки полегшало, тому що мене Хель бісить! І взагалі уся ситуація теж бісить! Терпіти ненавиджу бути від когось залежним!

– Локі, але ж на дівчинці непробивний захист! – вирішивши, що остання фраза була каменем у його город, почав нервово виправдовуватися Асбранд. – Брате, ти ж, як ніхто інший, знаєш, що я і мої люди, ми робимо усе можливе, але цей її опікун, з яким у неї зв’язок через кровні узи – його просто неможливо нейтралізувати! Крім того, на ній також захист, встановлений Еланою! Та ще й саме дівчисько тепер веде себе дуже й дуже обережно. Крім того, є ще проблема того, що у світі смертних сили фейрі дуже й дуже обмежені! Локі, я усе розумію, але…  

– Бранді, та розслабся ж ти, нарешті! – підбадьорливо звернувся на нього Локі. – Я ж вже сказав тобі, що ні у чому тебе не звинувачую. Більш того, я повністю підтримую твоє праведне обурення! – губи лідера конфедерації стиснулися у тонку лінію. – Її Смертейшество не має жодного права поводитися з нами таким зневажливим чином! Ми її ділові партнери, а не раби. І тому, я вважаю, що ми з тобою просто зобов’язані надати їй урок, – очі бога віроломства злісно блиснули.

– На-а-да-ати Її Сме-р-те-й-ше-ст-ву у-уууур-оок? Я-який та-кий у-урок? – ошелешено перепитав Асбранд, несвідомо перейшовши на шепіт і майже побуквене вимовляння.

– Угум, урок, гарний, дуже гарний урок, – закивав, цокаючи язиком Локі, в очах якого з кожною хвилиною усе більше й більше розгорявся мстивий вогник. – Ідейка ця, до речі, мені не тільки що на думку прийшла. Вона відвідала мене ще того дня, коли пташка Еріда принесла мені на хвостику звістку про те, що Алекс наш, виявляється, ніхто інший, а нащадок самого Сурта, у якого є по-перше, таємний, по-друге, величезний, а по-третє, ще й підземний бункер для тренувань, – лідер Неблагих Дворів вкотре цокнув язиком. – Я ще тоді склав один та один і зрозумів, що саме з цієї причини – хлопчина Ії Смертейшество і цікавить.

– Тобто ти і він, ви з ним, щось на кшталт братів, – не стримався, щоб не подражнити друга Асбранд.

Локі нарочито ображено подивився на співбесідника й попередив:

– Бранді, будеш дражнитися, я не розповім тобі про що, я ще дізнався! Хоча можливо тобі просто не цікаво? – явно насолоджуючись собою, додав він.

– Усе, усе! Мовчу! Мовчу! – запевнив Асбранд.

– Тобто тобі цікаво? – насолоджуючись власною значимістю, уточнив найбільший плутяга у Всесвіті.

– Звісно ж мені цікаво! Дуже цікаво! – щиро зізнався Асбранд, який не мав жодного поняття навіщо Хель знадобився нащадок Сурта. Єдине, що його завжди хвилювало – це політика, плітки і інтриги при дворі Джюнхейму, тому усе інше, що відбувалося у Феєрії – проходило мимо нього.

Локі задоволено посміхнувся.