Ну от і минуло літо. Залишаються останні дні несамовитого божевілля. Шкода, я вже так звикла до цього будинку, але власниця скоро повертається. Іншого такого, з диво-дзеркалом, мені вже не знайти.
За дівчат же, за свої копії переймаюся! До речі, не всі вони дійшли до фінішу. Аля, котра Цілеспрямована, два тижні тому кинула практику і поїхала в село до бабусі. Яке не яке, а бажання. Вона так і не змирилася і не пробачила Арсену. Тому в наших рядах ще мінус одна.
— Сумно без тих галасливих, скажи ж? — звертається до мене моє відображення, вже єдине. — Особливо розповідей про романтичні пригоди від Цілеспрямованої не вистачає. Просто Арсен не її доля. Не того обрала. Інша справа Влад, — мурчить Рожевоокулярна, не маючи сил приховати своє щастя.
— Арсен саме звільнився, до речі, — повідомляю свою копію. — Я його підштовхнула на переїзд до міста, в якому мешкає його колишня. А втім, вже теперішня дівчина.
— То ти сваха! — сміється моє інше "Я". — Хоч Владюсю ще нікому не засватала?
— Будь спокійна. Твій Влад-колючка нікому не цікавий. Однак він старається, фліртує з усіма підряд, — жартую.
— Але ж визнай, що він тобі подобається!
— Ці емоційні гойдалки залиш собі. Ми з ним просто колеги.
— Ну то й дурна! А мені Владиславчик пропозицію вже зробив, — гордовито заявляє, що в мене аж нижня щелепа на підлогу летить.
— Руки та серця?!
— Та ні. Поки що тільки пропозицію жити разом, — сором'язливо опускає карі очі додолу. — Ну то от я й прощаюся з тобою. Вже речі зібрала. Він через хвилин двадцять за мною приїде.
— Оце швидкість... — не приховуючи засмученість, дивуюсь. — Але, ти ж продовжиш працювати у ресторані? Інна тобі ж також, як і мені, пропонувала залишитись після практики.
— Ні. Я ще й не знаю, чи буду далі навчатись. Влад каже, що його кохана не повинна працювати, — приголомшує мене ще однією новиною та, від кого я не очікувала такої "зради" своїм пріоритетам.
Оце так номер! До такого мене життя не готувало. Чи варто їй розповідати, що в моїй реальності її норовливий ворог, який надалі став пристрасним коханим, вже познайомив наш колектив зі своєю майбутньою дружиною? Вони разом трохи менше як місяць, та вже й заяву до РАЦСу подали... Але за кілька днів до роману з нею, Влад пристрасно причавив мене до стіни та смачно поцілував...
Ані пари з вус Рожевоокулярній, для якої це прізвисько, мабуть, то доля. З сумом відпускаю ще одне своє відображення у вільне плавання дорослого життя. На прощання, оскільки обійнятися ми не можемо, лиш махаємо руками одна одній і на щоці бринить кілька сльозинок...
Згадую, як танцювала перед дзеркалом зі своїми копіями, ще на початку літа. Бешкетниці ще ті! Стриптизершам й не снилося, що ми там витанцьовували!
Тоді ми були схожими у всьому. І хто б міг уявити, що через три місяці, якщо обирати різні лінії поведінки, можна повністю змінитися!
А хоча, хто як. Я от, наприклад, досі залишилася собою. Огризатися мені не довелося. Зграя вовків виявилася душевним колективом, що я вгледіла саме завдяки своїм іншим "Я". Замість того, аби люто нападати на колег чи сліпо закохуватись в них, я лише не цуралася їх і являла свою милість вряди-годи.
Проте й для себе я бажала лише добра, тому, нізащо і нікому не дозволила змінювати себе та свої орієнтири по життю. На практику в ресторані я прийшла з метою знайти роботу для серця і душі. І знайшла! Це найбільше досягнення мого несамовитого літа. Ніяке кохання не змогло затьмарити цю мету. Ні в яке болото не улізла. І хоч Влад до мене й насправді залицявся, але відшила його і молодець. Щаслива тепер? Еге ж.
Кохання може ж бути різним! В когось воно до подорожей, в когось до людини або до цілі. А в когось до діяльності. От і я закохана у свою роботу.
До речі, завтра Інна з Єгором летять з кінцями на Балі, а я отримаю посаду адміністратора. Відтак вже не практиканша, ха!
І завтра в нас поповнення в сім'ї — новий бармен. Хто знає, які стосунки побудую з ним? Дякуючи дівчаткам, знаю, що можу бути різною. Та й Владислава понервувати треба ж! Подобається, як він намагається викликати напади ревнощів в мені, але марно. А чи буде він сам ревнувати?.. Так, дивись, і змучиться, бідний, та й нормальним парубком стане. От тоді може я ще й розгляну його кандидатуру. Якщо, звісно, він відмовиться від мрії про кохану-домогосподарку, і не одружиться.
Бо не з тією він зв'язався, ой не з тією! Бо ж "Особлива".
#1169 в Фантастика
#1363 в Молодіжна проза
фантастика та кохання, вибір філософія пригоди, несамовите літо
Відредаговано: 18.05.2023