Ось і минув, у шаленому ритмі, червень. Офіціантка з мене, відверто говорячи, вийшла ще та! Зразкова. Хоч хтось, з чотирьох моїх "Я", має ж бути зацікавлений у практиці, а потім у кар'єрі, яка, між іншим, може різко піти вверх саме у цьому ресторані.
— Інна сказала, що я відмінно справляюся з обов'язками. Хвалить, — ділюся хвилюючою інформацією зі своїми іншо-реально-просторовими "Я". — Її відношення до мене прямо протилежне тій зверхності перших днів. Іноді здається, що вона вважає мене рівною собі. Навіть, буває, що думкою моєю цікавиться.
— Ти ба! — вовком дихає емоційна Аля Воїн, котра стала найбільш жорстокішою з нас за цей місяць. — Їй кажи "овес", а вона каже "гречка"! Як ти можеш бути її пішаком?!? Вона мене клієнтів позбавляє, догани, штрафи виписує і ще й перед власником ресторану зганьбила, сказавши, що я сюди прийшла не працювати, а чоловіка шукати!
— Ну то може б ти іноді не сварилась з нею чи хоча б залицяльників її не відбивала? — зненацька не втримуюсь істина я.
— Вони з Єгором навіть не зустрічалися! Я що, винна, що я йому сподобалася? — все одно наполягає на своєму вояка.
— Так, не зустрічалися, бо Інна не хотіла бути легковажною в його очах! А тут ти зі своїм декольте...
— Ти її ще й захищаєш?!? — Аля войовнича з гнівом дивилася в мої очі. — Зрадниця.
— Інна просила ж тебе не чіпати Єгора, — не відступаюся я, шокуючи свої копії, які тільки спостерігають за таким "цікавим" діалогом. — Невже так важко у чомусь поступитися? Ліна Костенко у своїх віршах закликає бути взаємоввічливими. Ми ж любим творчість Костенко, чи не так?
— А ще любимо Єгора, — буркає ображена. — І він запропонував мені полетіти разом з ним на Балі. На два, між іншим, місяці! — пихато хизується дівча, очі якої від злості аж посиніли.
— Але ж практика! — вигукую я.
— А будинок? — стривожилась і Рожевоокулярна. — Не можна залишати його без нагляду.
— Ти хотіла сказати, не можна залишати без нагляду того грубіяна і бабія, який фліртує з відвідувачками, Влада? — розігналася гостра на язик Аля Воїн. — Досить вже на нього кидати неоднозначні погляди й мліти від його образу. Б'є, отже любить — це не про нього. Ось підійди та зізнайся йому у своїх почуттях! Тоді й відчуєш і побачиш, як він почне глузувати з тебе і привселюдно висміювати.
Цієї миті відображення з лівого дзеркала зникло. І далі шукай вітра в полі. Алла не злякалася і таки зібралась на Балі з Єгором. Хоч комусь з нас купальник знадобився.
А нам з дівчатками тепер бракувало її. Місяць боротьби з колегами зробили з неї пантеру, якій пальця в рота не клади. Вона неодмінно досягне свого і побачить весь світ, як ми, тобто я, колись мріяла.
Проте, я вдячна їй. Хоча б за те, що своєю поведінкою вона показала, що буде, якщо випромінювати ненависть. Та й з Інною я саме через її сварки подружилася. Якби не вона, я б не дізналася, що людині болить і не порадила їй хапати Єгора якомога скоріше.
#1169 в Фантастика
#1363 в Молодіжна проза
фантастика та кохання, вибір філософія пригоди, несамовите літо
Відредаговано: 18.05.2023