Розділ 5

Повернулися Богдан з Мар’яною до маєтку Ширяєвих десь за годину. Він допоміг занести їй пакунки з покупками і акуратно поклав на стільницю кухонного острова. Мар’яна щиро подякувала й взялася розкладати все по своїх місцях.

— Сходжу, перевірю, як справи у Ярослави. Не впевнений, що маю це робити, але…

— Так, піди. Думаю, зайвим не буде. Запитай, будь ласка, що вона хоче на обід. Я за одне й нам щось приготую, — відповіла Мар’яна.

Богдан кивнув та попрямував з кухні:

— А котра її кімната?

— Остання, кутова, — Мар’яна сховалася за прочиненим холодильником.

Богдан пішов на другий поверх, розглядаючи картини, що висіли на стіні біля сходів. В коридорі, котрий тягнувся вздовж будинку, було тихо та похмуро, хоча на дворі яскраво світило ще тепле осіннє сонце. Підійшовши до потрібних дверей, Богдан легенько постукав. Відповіді не почув і постукав ще раз.

— Ярославо, це Богдан. Я вже повернувся, тому, якщо потрібен тобі… — він зробив коротку паузу і продовжив. — До речі, Мар’яна питає, що ти хочеш на обід?

За дверима все ще панувала тиша.

Богдан обережно натиснув на дверну ручку і двері в кімнату прочинилися. Там було порожньо. Обвівши коротким поглядом ніжну спальню в спокійних пастельних тонах, Богдан витягнув з кишені телефон й набираючи Ярославу, спустився у вітальню маєтку. Виклик вона не приймала і Богданові те не сподобалося.

— Що там? — поцікавилася Мар’яна, визираючи з комірчини, ретельно замаскованої в кутку кухні.

— Її нема в себе, — Богдана чомусь охопило недобре передчуття.

— Куди ж могла подітися? — задумалася Мар’яна. — Може до подружок поїхала? Викликала таксі, чи її хтось забрав.

— Певне мені влетить від Сергія Дмитровича, — констатував Богдан.

— Не думаю. Набери його і про все скажи, я підтверджу, — засмутилася Мар’яна.

Богдан вийшов на подвір’я маєтку та роззирнувся, телефонуючи Ширяєву.

— Що, Богдане, — почувся вже знайомий роздратований голос.

— Сергію Дмитровичу, думаю, маю проблему, — Богдан говорив спокійно та виважено, хоча в душі вже нервував. — Мар’яні треба було закупити продукти і решту, вона запитала Ярославу, чи можу я її відвезти і та дозволила. Щойно ми повернулися, але Ярослави вдома нема і вона не відповідає на мої дзвінки.

На ганок вийшла Мар’яна і вказуючи на свій телефон негативно хитнула головою.

Богдан кивнув їй продовжуючи розмову:

— Мар’яна їй теж телефонує, але і від неї Ярослава виклик не приймає. Я не знаю, чи правильно вчинив, проте, здається, не зробив нічого поганого.

— Не зробив, — після паузи мовив Ширяєв. — В кінці-кінців я справді не охоронця найняв і не няньку для трирічної дівчинки. Якщо до вечора не повернеться — зателефонуєш мені.

— Що ж мені робити? — Богдан все ясніше бачив, що геть не розуміє, в чому полягає його робота. — Я звик чесно відпрацьовувати свою платню, Сергію Дмитровичу.

— Ти її чесно відпрацьовуєш, хлопче. Не хвилюйся, — Ширяєв обірвав дзвінок.

Богдан глянув на Мар’яну і стиснув плечима, ховаючи телефон назад в кишеню.

— Що він сказав? — Мар’яна підійшла до нього.

— Коли Ярослава не з’явиться до вечора, зателефонувати йому, — розсіяно відповів Богдан. — Він завжди такий байдужий до рідної дочки?

Мар’яна зітхнула:

— Важко сказати. У них взагалі важка сімейна ситуація. Сергій офіційно одружений з матір’ю Ярослави, але вже близько шести років вони живуть окремо. Він купив їй житло десь у Польщі і вона ніколи не приїжджає сюди. Подейкують, Сергій має коханку в місті, Яра звісно про це чула, до того ж все підкріплюється його частими запізненнями, або ночівлею поза домом. Вона таким чином виявляє йому свій протест, досі виявляє. Проте, думаю, все ж перегинає палицю. Ти б знав, скільки разів Сергій витягав її з дурних компаній, залагоджував все з поліцією. Тільки за останні декілька місяців Яра розбила два автомобілі, дивом не покалічивши людей та не покалічилася сама. Вона ж за кермо п’яною як чіп сідала, а один раз її з друзями затримали за водіння в нетверезому стані, і хоча за кермом була не вона, у них всіх виявили при собі наркотики.

Богдан зумівся від почутого.

— То була марихуана, але по корпорації поповзли чутки, що Яру затримали за вживання та зберігання кокаїну, — продовжила сумно Мар’яна. — Був навіть запис у місцевій газеті. Це добряче підмочило репутацію Сергія. У них тут справжній Перл Харбор був. Ми думали, що вона все ж візьметься за розум, але не так сталося, як гадалося. Певно ти для Сергія остання надія.

— Я? — здивувався Богдан. — А я чим допомогти можу? Я ж лише водій.

— Не знаю. Він сподівається, що ти будеш з нею поруч і якось вбережеш від чергових дурниць, — стиснула плечима Мар’яна.

— О, так! Я точно це зможу зробити. Яка маячня! — роздратовано мовив Богдан. — Я уявлення не маю де вона. З самого початку наші стосунки пішли не в той бік і вона не те, що слухати не хоче, вона мене ігнорує, наче я — шафа у вітальні.

— Хіба? — дещо всміхнулася Мар’яна. — Я чула, що вчора з клубу ти привіз її додому.

— І що? — здивовано запитав. — Звідки чула?

— Ми тут всі все знаємо, — Мар’яна всміхнулася ширше, а тоді знову спохмурніла. — А те, що ще нікому не вдавалося привезти її додому добровільно. З клубів вона повертається тільки вранці і зазвичай кожен раз на іншому автомобілі. Розумієш, про що я?

Чомусь від тих слів замість радості чи задоволення, Богданові стало гірко, а в роті з’явився неприємний присмак. Мар’яна торкнулася його плеча.

— У яку чортівню я вплутався? — зітхнув Богдан.

Ярослава поправила свої широкі окуляри з темними лінзами і повільно оминула квітковий магазинчик, завертаючи в симпатичне невеличке приміщення, на якому яскріла вивіска: «Смаколики від Олени». Всередині приємно пахло солодощами та випічкою, вздовж двох французьких вікон, вишукано прикрашених мереживним тюлем, стояли декілька круглих дерев’яних столиків та стільців, в тій же гаммі був прилавок та стелаж з продукцією, котрий займав всю стіну позаду прилавку. За ним стояла миловидна темноволоса жінка з ніжною відкритою усмішкою і якраз про щось тепло балакала зі своїми покупцями. Відмічаючи, що крамничка облаштована зі смаком, в стилі, схожому на Прованс, Ярослава провела поглядом по різноманітній здобі і зупинила погляд на імбирному пряникові, прикрашеному осіннім орнаментом.