Сон, або ж ні?

Коли я виглянула з кімнати, то на кухні його вже не було. Тому я вже зі спокійною душею, але дуже швидко побігла до моєї спальні.

Лягаю у ліжко, втупившись у стелю повільнно закриваю очі...

Повернувшись на бік вона солодко щось пробурмотіла, і вже щеб трошки і заснула.

Але щось незрозуміло холодне хватає її за шию, то чіясь велика рука, різко піднівши її та приперши до стіни, чоловік у чорній карнавальній масці з білим ободком навкруги і величезною темною накидкою(мені захотілось від маски засміятись) але один його погляд темно бордових очей і мене сію секунду пробирає таке тремтіння що я вже ніяк не змогла здержати сльози, вони котились і котились по мені, по його руці, я відчувала в ньому щось до жуті знайоме, але не могла ніяк зрозуміти хто? хто під маскою? Він схилився, хоть я ростом і вдалась, але він був вищий від мене на голову, а бода й і більше.

Він почав ніжно витирати мої сльози своїми довгими красивими пальцями, моє серце в ту мить зупинилось, а живіт скрутився у спіральку, я заклякла нічьо не роблячи і просто дивилась в його зачаровуючі темні очі з чорними як його волосся зіницями які зробились тоненькою смужичкою(як у кота) я стояла і дивилась, стояла і дивилась, просто дивилась. Мене лякало те що я до нього відчуваю ці дивні почуття, ніби тебе іржа їсть з середини, з відти десь з відти. Я відчула як тисячу метеликів запорхали у животі, коли він схилився до моїх губ, майже торкаючись, я відчувала цю малесеньку плівочку повітря між нами, але стояла і дивилась як загіпнотизована.

Чоловік у масці все водив і водив свої губи з різкими вигинами, але такеми м'якими. На перший погляд вони нагадували губи Влада, але я ще незнаю які вони на відчуття(надіюсь і недізнаюсь).

Мене чомусь притягував цей чоловік, він ніби по краплині витягував життя, він не торкаючись мучив мене, настільки ця людина зводила з розуму, що я мало не перейняла ініціативу на себе, але він ніби відчувши різко випрямився, так я його точно не не достану. 

Подивившись кілька секунд на мене, він чхилився до мого вуха, промовляючи майже шепотом           – не зараз, ме ще вспієм, з деякою ухмилкою сказав він і його гаряче дихання обпалило шкіру настільки що я ще сильніше втиснулась у стіну.

Його аура, вона така небезпечна, але мене чомусь ця небезпека, ця загадковість притягувала ніби якийсь наркотик.

Він ще з хвилину дивився на мене, а потім схилився до шиї і поцілував, знову табуд мурашок пройшовся по тілу, а серце сказало арівідерчі я поїхав. Я мимоволі торкнулась шиї там де був поцілунок, але одразу ж відсахнула руку, адже запекло так що я просто відкрила рот і закрила, адже сказати нічого не виходило, він взяв мої пальці та провів по них своїми потім щось прошепотів і подув на них, навколо руки зявився сріблястий димок, і в ту ж секунду червоний колір від опіку зник, і зовсім нічого не залишилось.

Я подивилась на нього в німому О, а він просто спокійно відповів, знову ж таки шепотом трішки нахилившись.

–я поставив на тебе мітку, тепер ти МОЯ!

Я здригнулась від цього його "МОЯ" І ще більше втиснулась в стіну, не здивуюсь якщо від мене там вм'ятина залишиться.

–я прийду, коли настане час – сказав він і дав щовбана в ніс, після того все почало пливти, і я повільно закрила очі.

Прокинулась я від звуку будильника, і зрозуміла що це сон, але всеодно потягнула руку до шиї, згадавши про опік, я відтягнула руку і підбігла до дзеркала що стояло над туалетним столиком, і побачила там чорну зірку з трьома точками над нею.......

ТО НЕ СОН ЧИ ЯК???!!!