Особистий нянь (або любов чи малина)

Не чіпай мене... 2

Лице влада одразу ж змінолось, я вже думала що одержала над ним верх, но не тут то було, вставши з стільця, він хижою ходою почав підходити до мене,

–Ти надто серйозно до цього ставишся, - пробурмотіла я.

 Задкуючи, вона запнулася об стілець і ледь не впала на підлогу. Влад підхопив її на руки. Він пустотливо посміхнувся, пальці пройшлися по її ніжній шиї 

Він по-доброму та якось навіть звабливо посміхається в реальності, а по-злому в розумі вже кусаючи цю білу шию, що в повороті голови так заманливо було відкрито його очам, п'яним, одурманеним.

- Але, дозволь мені, дізнатися ще одну річ? - вона чує його знижений до шепоту голос і лефректорно повертається до нього, знаходячи його обличчя занадто близько від свого, відчуваючи гарячий подих на своїй шкірі і мимоволі здригаючись.

– Х х-хеейй ти що задумав.

З блискавичною швидкістю вона вирвалась з його ручищ і ще блискавичніще в прямому сенсі цього слова вилетіла з кухні.

-Аггххх да що ти собі возомнив, котлета недоварина ще й переварина! НЕНАВИДЖУ! НЕНАВИДЖУ! - кричала я ляпнувши дверима.. схоже гостьової кімнати.

Ох йййоооо влипла схоже я, цеж мені прийдеться іти через кухню в спальню.

-ДА ЩОБ ТОБІ ДОБРО БУЛО!!!!!

 

 

Далі буде цікавіше))) люблю❤️

 

 


 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше