Нові враження новий день. . 2

Різкий біль в моїй нозі мій вскрик і я опиняюсь в його обіймах..

– ні ну ти точно знущаєшся – якось роздратовано процідив той (відать я йому не дуже подобаюсь)

– н-о-о-г-г-г-а-а-а-а –ледь чутно потягнула я, і одразу ж за цим послідував різкий біль в стопі перша сльоза скотилась з моїх очей. 

–що-що?? – вже прговорив він якимось стурбованим голосом.

– нога болить – сказала я, і сльози посилили свій темп.

Влад підняв мене на руки і посадив на найблищу лавку.

– покажи, де болить? – вже з неприхованою туроботою спитав він, розшнуровуючи мій ботинок.

Я вказала на стопу коли він зняв вже і носок було добре помітно напухше червоне місце біля кісточки, коли він постарався доторкнутись я скрикнула і відсмикнула ногу. 

– боляче! 

–не сіпайся! – сказав той, і на цей раз з ще більщою обережністю взяв мою ногу і почав розглядати з легка торкаючись болючого місця.– все добре, ти просто підвернула ногу, в тебе є щось накшталт бінта? 

– незнаю, має бути у валізі.

– де саме – проговорив він підходходячи до неї.

– там спереді в маленькому карманчику... здається... 

Влад відщіпнув карман, і дістав з відти рулончик еластичного бинту, потім підійшов до мене присів на одне коліно і (ніколи не думала що хлопець для мене буде присідати на одне коліно не для того щоб відкрити красиву замшеву коробочку, а просто перевязати мою покалікану(я люблю казати "покалікана" тому не звертайте уваги) ногу))

– не бійся, я постараюсь обережно перев'язати її – якомога тепліше сказав він, та дивився з таким стурбований поглядом що я просто таяла від його блакитних неймовірно красивих очей, вони ніби заглядали в душу, ніби говорили що все буде добре і не бійся, просто довірся мені.

Ну в цілому так я і зробила піддавши ногу трішки вперед я зціпила зуби і дозволила перев'язати свою ногу. Не вспіла моргнути оком як Влад вправно та швидко все зробив... Знаєте я на нього дивилась просто шокованим поглядом, взяти та перев'язати бинтом - кожен зможе але так професійно і тим паче мені здавалось що йому не більше років 20 якщо не менше.

– Ти що на кшталт лікаря чи що?

–чому ж на кшталт я і по професії лікар. Вчився просто на психолога і на лікаря, тому мене так просто взяли в ролі няньки, ну і є ще одна на це причина. 

Я вже хотіла щось було сказати але він ж одразу перебив – який адрес? там на ключах має бути. - сказав Влад

– вул. агровська квартира 9 дім 2 – відповіла я дивлячись на щьільну тканину квадратноватої форми з надписами.

– добре, я зара викличу таксі, але сюди воно не проїде і нам прийдеться до дороги йти приблизно кілометр якщо не більше. 

– і як це має бути, я ж не зможу дойти.

– хмм.. а це вже проблема – відповів той кладячи руку на підборіддя щось почав розмишляти – давай зробимо так, ти візмеж ті речі які тобі будуть потрібні на завтра, там для ванни і тк д. І я віднесу твою валізу лишу в деректора у кабінеті, а завтра я приїду забрати її. Ну що скажеш?

– добре все одно інших варіантів в нас немає – прогворила я, і вже хотіла було встати щоб піти до моєї валізи, але тут же сіла назад на лавку.

– во-о-о-й-й... чекай дай допоможу – він підкотив до мене валізу і я взяла все саме необхідне.

– а тепер чекай тут я зараз буду – сказав він і швидко ретерувався в будинок, яерез кілька хвилин він стояв вже біля мене.

– так я зараз дзвоню у таксі..  ііі я тобі допоможу дойти до дороги.

– у-уг-у-у.. – протягнула я, а поки моя "Нянька" дзвонила у таксі я складала окуратненько речі які взяла в рюкзак, і одним оком поглядала на цього незрозумілого хлопця в якого характер міняється так як у чистюлі білі носки...

– Аліііаааннааааа... 

– А! що?

– та нічьо блін! Я тут мало не кричу до тебе а ти сіла і вилупилась на мене, що сподобався? – сказав він з божевільною ухмилкою і грайливими вогниками в очах.

– н-н ні! Просто.. Просто задумалась і все! – просто я думала про тебе подумки додала я.

– та добре добре, я просто хотів сказати що таксі буде через півтори години, і якщо ми не хочемо щоб він нас чекав нам прийдеться поспішити, адже з твоєю ногою іти прийдеться мінімум годину а не пів..

– таак а як ми будем іти?  – задумчиво запитала я

–хмм... Обично – він розвернувся до мене спиною, – застрибуй, буду нести тебе на плечах – дуже аш звабливо сказав а скоріш навіть наказав той, та так наказав що в мене аш в горлі пересохло і я мимоволі облизала нижню губу язиком, останній ніби помітивши цей жест розвернувся нагнувся аж до самих губ і проговорив, таак проговорив що в мене у вухах засвистіло в голову ударила кров, а від його близкості та подиху пішли мурашки по шкірі, і серце ніби перестало битись..

– ти так більше не роби, а то хто знає що може статись – прошептав той майже торкаючись своїми вустами моїх...

– поки я відходила від шоку поки печінка танцювала вальс а шлунок зкручувався у спіральку, він знову розвернувся і вже звичним тоном сказав щоб я запригувала. Надівши рюкзак на плечі, я заскочила Владу на спину і обвивши його руками та ногами притулилась до нього.. той лише гмикнув і рушив у дорогу..

*Скорочено. події від лиця нашого няня

Я звичайний хлопець, досить непоганої зовнішньості, вивчився на психолога та лікаря, мені 20 з гаком так сказать... Я жив спокійним життям і мені всього вистачало був забезпеченою людиною..

Але мій батько, так як ви зрозуміли мій батько - це директор дитячого будиночка, думав інакше, він вирішив так влаштувати моє життя в ролі няньки.

Я спочатку відмовлявся і навіть тиждень з ним не говорив, але той поставив мене перед вибором: або я буду три роки у ролі няньки, або я женюсь на дочці його друга... Але та дочка так сказать була не з самих худих та красивих, тому я вирішив три роки побути в ролі няня... Всеодно це ж три роки (правда батько просив їй не говорити що я його син)

Ось настав цей день X, я прийшов на 7:00 і обговорював усі точності, моя підопічна мала з'явитись о 9 годині тому ніхто нікуди не спішив..