3.2

Поїздка в кареті виявилася випробуванням не стільки для мого бунтівного духу, скільки для мого нещасного шлунка.

Коли ця труна на колесах зробила перший стрибок у портал, світ за віконцями просто вивернуло навиворіт. На мить настала цілковита невагомість, а потім мої нутрощі з розмаху підскочили до горла, рвонули вниз і намертво застрягли десь у районі затягнутих корсетом ребер. Мене так трусонуло, що завіса сповзла набік, встромивши одну зі шпильок акурат мені за вухо.

— О Пресвітлі творці… — прохрипіла я, судомно хапаючись за оббивку сидіння. — Якщо цей ваш сарай зараз розсиплеться на порох, передайте моєму дорогому чоловікові: я вимагаю компенсацію за зіпсоване весілля. Посмертно! Хай віддасть золотом моїй невтішній родині.

Хоча яке їм золото? Сподіваюся, вони там вдавилися тим поросям.

Езра Колдвелл, який сидів навпроти прямий, мов штахетник у паркані, навіть бровою не повів. Він тримав на гострих колінах теку й незворушно шкрябав пером по пергаменту.

— Тверда валюта Темних земель — це послух і мовчання, міледі, — відгукнувся сенешаль, навіть не підводячи очей. — І те, й інше у вашому випадку в глибокому дефіциті. Апарат надійно тримає печатка його світлості. Ризик розпаду становить мізерні чотири сотих відсотка. Дихайте рівніше.

— Чотири сотих?! — обурилася я, чекаючи коли мій шлунок нарешті відлипне від хребта. — Та в мене на городі від такої похибки цілий врожай вимер би!

Повітря всередині ставало густим, немов кисіль, а під завісою було душно, як у зачиненому парнику посеред літа. Я крадькома вхопилася за край тканини, збираючись підняти її бодай до носа. Тільки б ковтнути кисню!

Клац!

Кістлявий палець Езри блискавично й дуже прицільно тріснув мене по зап'ястку.

— Завіса, міледі, — нагадав цей наглядач навіть без натяку на вибачення. — Традиція не терпить самодіяльності. Якщо ви явите своє обличчя світові до шлюбної ночі, я буду змушений скласти акт про порушення протоколу за формою дванадцять-Б.

— І що ви мені зробите? — я відсмикнула руку й ображено потерла забите місце. — Відправите назад до матінки?

Він не відповів, лише мерно скрипнув пером.

— О, благаю! Складіть цей акт просто зараз, — натхненно зачастила я, нахиляючись до нього. — Так і напишіть: наречена буйна, дихає без дозволу і взагалі не підлягає експлуатації. Я навіть кров’ю розпишуся! Ви ж тут усі млієте від неї.

Езра на мить завмер, у глибині його бляклих очей ворухнулося щось схоже на дуже глибоко зариту іронію.

— Зрадіти достроковому поверненню було б надто наївно, — проскрипів старий. — Порушення протоколу шлюб не анулює.

— А що воно робить? — насторожилася я.

— Лише відправляє винну сторону на очищення в соляні підземелля.

— Я не боюся печер, — буркнула я.

— А того, що водиться в тих печерах?

Він наче і залякати мене не збирався, але завісу я поправила. Ну так, про всяк випадок. Сенешаль задоволено кивнув:

— Запевняю, там куди вологіше, ніж під цієї тканиною, — додав він й знову схилився над паперами. — І зовсім немає дзеркал. Лорд Валладес надто ретельно обирав кандидатуру, аби дозволити вашим витівкам зіпсувати десятирічний розрахунок.

У мене всередині все неприємно стиснулося. Десятирічний розрахунок?

— Тобто як це — обирав? — я напружилася, намагаючись вловити бодай натяк на правду крізь його манірний чиновницький тон.

Сенешаль промовчав, виводячи черговий витіюватий вензель. Схоже, він і не збирався вгамовувати мою цікавість.

— Сенешалю, я з вами розмовляю. Мене що, на некромантському аукціоні виторгували?

— Жодних аукціонів, міледі, — сухо кинув він, перегортаючи сторінку. — Чиста статистика та родовід.

— То ваш великий і жахливий Лорд просто колекціонує доньок ботанічних магів задля розваги?

— Якби його світлість колекціонував жінок задля розваги, міледі, боюся, ваш родовід зацікавив би його значно менше.

О! То це натяк, що його дивовижний Лорд мною й не зацікавився б? Пфррр! Не надто й хотілося! Якось обійдуся. Але якщо ми вже одружені…

Сюрприз для ранніх пташок, промо на книгу Тани Лі та Аріни Спел "Серце звіра" XANOopnp

— Скажіть чесно, сенешалю, скільки до мене в нього було таких «щасливиць»? Тільки без казок. Вони вже всі служать добривом для його клумб?

— Його світлість ніколи не мав дружини, — монотонно відчеканив сенешаль. — До сьогоднішнього полудня.

Оце вже було цікавіше. Я навіть перестала подумки приміряти на себе роль майбутнього добрива. Старий тим часом акуратно промокнув перо й продовжив так буденно, наче зачитував перелік закупівель:

— І вибір припав на вас не через естетичні вподобання, про які ви так турбуєтеся. Вирішальною стала рідкісна стійкість вашого енергетичного каналу.

— Авжеж. Нарешті знайшовся чоловік, якого зацікавив мій багатий внутрішній світ. Тобто канал.

Сенешаль пропустив моє зауваження повз вуха.