Розділ 14

Артефактні гобелени, що мали б контролювати рівень забрудненості на площі розміром з гостьову, були розміщені на чималенькій відстані один від одного, як і в самих вітальнях майже всіх кімнат. Кухню забезпечили посудом, що також мав би сам розбиратись з рівнем чистоти. У ваннах – поліпшені очищувачі води й підігрівачі, і килимки з самоосушенням під ногами. Еоріс лиш бігала між ними та займалась корекцією кольорів і візерунків, щоб вони відповідали інтер’єру приміщень, де знаходились, й додавала до них одне цікаве закляття. А веселощі почались вже наступного дня.

Першим постраждалим виявився Фіері, котрий підскочив від того, що килимок, на якому він примостився спати, заволав дурним голосом:

– Шерсть! На мені повно шерсті! Вимагаю термінового чищення!

Барс підстрибнув всіма чотирма лапами, перелякано зашипівши, потім рявкнувши, ляснувши лапою по килимку й кинувшись від нього, коли той знов заволав про чищення. Попутно, котик перевернув нічний столик біля ліжка Повелителя. Пронісся просто по ньому через ліжко й обірвав штору на вікні.

Повелитель підскочив не менш перелякано, взагалі нічого не зрозумівши, але вже готовий влаштувати бій з будь-ким, хто увірвався до його покоїв, тільки нападника не було видно. Зате Фіері підозріливо визирав з-під штори, за якою ховався й дивився в бік дверей, перед якими лежав килимок, і звук йшов від нього. Майже не змовкаючи.

Зрозумівши, в чому суть, Ґеал стиснув кулаки, гучно потягнув повітря носом і почав одягатись, рвучко натягуючи на себе бодай щось. Вилетівши в коридор, він почув цілий концерт невдоволеного співу гобеленів, що обурювались наявністю пилу на них і на підлозі. А, заразом, розповідали про наявність бруду на кожному, хто проходив повз них, коментуючи це противними голосами. І все це супроводжувалось метушнею працівників, що носились коридором, намагаючись прибрати все й одразу, аби тільки кляті артефакти замовкли.

Поки Повелитель нісся до кабінету своєї дизайнерки, він встиг почути ще й розповідь про чудові співи на кухні, де посуд обурювався то надто гарячій, то надто холодній воді, і постійно нагадував, що його недосушили, або ж не домили й десь залишилась цяточка жиру. Та, коли черговий гобелен прокричав йому просто у вухо про пил на його чоботах, терпіння в нього луснуло, і він в одну мить перенісся до дівчини.

В цей час, Еоріс спокійно складала план наступних дій і новий список всього потрібного для справжнього поліпшення дизайну палацу. Першим до неї увірвався сам Повелитель, влетівши вихором, чорнішим за саму чорну ніч:

– Гері Каоранн! – його рик цілком був здатен рознести вікно, якби воно було зачиненим, але дівчина з задоволенням насолоджувалась весняним повітрям і співом, хай і невеликої кількості, але пташок. – Що відбувається?!

Еоріс неквапно підвела голову, відриваючись від писанини, й окинула свого роботодавця абсолютно спокійним поглядом:

– А що відбувається?

– А ви в коридор вийдіть і послухайте! – гаркнув Ґеал, маючи страшенне бажання вхопити її за руку й виволокти з кабінету. Зупиняло лиш виховання та її стать – все ж тендітна дівчина. Чого не скажеш про її характер.

– Ви про співи гобеленів? – вона навіть не здивувалась, доводячи цим чоловіка до справжнього сказу.

– Співи?! – похлинувся він навіть не обуренням – люттю! – Це виття ви називаєте співом?!

– А що ж ви хотіли, Ваша Темносте, за той мізер коштів, який погодилась виділити ваша економна гері Парвіс? – безневинно кліпаючи очима, розвела руками Еоріс. – Основний список вона перекреслила й мені довелось втискуватись у більш скромний бюджет. Він же, як ви розумієте, не здатен забезпечити замовника якісними артефактами, котрі самі займаються очищенням, не репетуючи при цьому на весь дім про його необхідність.

В цей момент до кабінету увірвався кухар з пательнею на переваги:

– Це вже суцільне знущання! Вона чиста!

– Мій бочок пригорів, а ти знов тягнеш мене до вогню! – сльозливо пхикала посудина. – Це – несправедливо! Я маю бути відчищена, відмита, висушена й отримати вихідний!

Еоріс ледь стримала регіт: такого результату навіть вона не очікувала. Її закляття повної відвертості аж занадто оживило всі артефакти, котрі мали лиш слабко попискувати. Натомість, вони влаштовували справжні істерики.

– Артефакт не вміє брехати, – спробувала спокійно донести свою думку дівчина.

– Не вмію! – підхопила її фразу виттям пательня. – Я порядна дама! Навіть тричі порядна! Стільки разів мене відмивали начисто.

Та тепер до напіввідчинених дверей влетіла економка, тягнучи за собою килимок:

– Що це таке?! – жбурнула вона його, ледь не поціливши в Повелителя, котрого не одразу помітила від злості й тут же позадкувала, перепрошуючи: – Ваша Темносте, я… зовсім не це хотіла…

Але її лопотіння перебив ображений килимок:

– Ти накришила на мене еклерами, котрі поцупила на кухні!

– Що?! – зблідла економка. – Я… ніколи!

– Один тобі дали, а другий ти сама прихопила і накришила ним! – наполягав килимок, під ошелешені погляди Повелителя, Еоріс й кухаря, та переляканий – гері Парвіс. – Ненавиджу крихти!

– Він просто був дуже смачним… – ховаючи очі, виправдовувалась жінка. – Гере Корті… так смачно готує.

Гере Корті почервонів від задоволення, а Повелитель від злості.

– Припиніть цю кляту какофонію зараз же! – гаркнув на дизайнерку Ґеал.

– Мені інактивувати всі артефакти? Не будемо контролювати чистоту? – спокійно знизала вона плечима й нагадала, ніби мимохіть: – А скоро має прибути ваша наречена.

Остання ремарка, мабуть, переповнила чашу терпіння Повелителя:

– Прибрати все це неподобство! Гері Парвіс! – похмуро розвернувся він до економки: – Ви схвалите той список, що вам надасть гері Каоранн! А ви! – Повелитель різко крутнувся до дівчини: – Гері Каоранн! Замовите в мою спальню велике ліжко з різними бильцями! – і, ледь ворухнувши пальцями, він зник в чорному вихорі.