Розділ 5

Перервати процес вивільнення магічних енергій вже було неможливо, й Еоріс просто кинулась бігти, сподіваючись ухилитись від несанкціонованого відкату й знов кудись втрапити – одного разу цілком вистачило! Але… не з її щастям… На місці басейну з’явилась величезна чорна воронка, в яку миттю затягнуло дівчину й, закружлявши, викинуло на вулицю якогось міста.

Усвідомивши, що вона нічого не розтоптала, не зламала та нікого не збила, Еоріс полегшено видихнула й роззирнулась. Місто було абсолютно незнайомим. Широкі вулиці стовбурчились дивними будинками-вежами переважно червоних кольорів від яскраво-насичених до темних, мов загусла кров – аж очі різало через невідповідність кольорової гами. Точніше, через їхню монохромність. Навіть дерева й кущі мали бордове, або ж брунатне листя. Тут явно бракувало зеленого, ніжної бірюзи і світло-синього – кольору ранкового неба, коли воно ще не блакитне, але вже не темне. Можна було ще трохи помаранчу додати.

– Ну, тільки не це! – почувся з-за її спини розпачливий голос Еолера.

Різко крутнувшись, дівчина тицьнула в нього пальцем, прошивши наскрізь, через що ледь не втратила рівновагу, але цей гад проявив максимум своєї галантності й застосував силу, аби утримати подружку на ногах.

– Ти! – гарикнула на нього Еоріс, ігноруючи всі його спроби бути порядним кавалером. – От хто тебе просив говорити мені під руку, коли я в процесі творення?! Де ми?!

– В Пассінері, – скривившись, почав роззиратись довкола привид. – І нам краще звідси забратись.

Але з «забратись» явно були труднощі й, судячи з витягнутого обличчя колишнього Повелителя пітьми – значні. Він дивився кудись за спину Еоріс і те, що він там бачив, його не радувало. А голос, котрий їдуче пролунав позаду дівчини, це тільки підтвердив:

– Кого я бачу?! Ваша колишня Темність! – жіночий голос явно віддавав не шаною. – Притягнув чергову пасію, щоб розважитись? Ну, то я розважу!

Озирнувшись, дівчина тільки й встигла помітити, як її з цікавістю роздивлялась примара жіночого роду. Вона вся була вогнистою, ніби складалась з полум’я, але ж яка гарна!

– Аоріє! Серце моє! – благально склавши руки, Еолер не менш благально заломив і брови. – Заприсягаюсь, що ми тут випадково!

Перепитати, чи не ця Аорія була колись фавориткою стародавнього Повелителя, Еоріс не встигла. Примара різко викинула вперед руку, й дівчина відчула дивний поштовх в груди, а вже наступної миті напівпрозора красуня зникла, всотавшись всередину дівочого тіла, викликавши цим неприємне запаморочення його власниці.

Перше, що Еоріс побачила, як тільки потьмарення в очах розвіялось – це перелякані очі Еолера. А от друге… Другим був її власний голос, що корився точно не їй:

– Це ж як пощастило, що ти притягнув сюди дурненьку, котрій навіть платити не треба, щоб розважитись!

Попри свою «неживість» Еолер примудрився збліднути:

– Ти цього не зробиш!

– Чому ж? – дівчина знизала плечима, хоча робити цього не збиралась. – Останнім часом такі слабкі дівчатка траплялись, що я навіть нормального задоволення отримати не встигала. А в цієї – стільки сили, що можна буде до ранку запалювати!

– Аоріє! Сонечко! Вогнику мій! – розпачливо зазираючи до очей, намагався торкнутись її щоки своєю безтілесною рукою Еолер. – Вона тут цілком випадково! Ми взагалі не мали тут опинитись!

– Все ж таки «ми»! – сердито пирхнувши, клята примара змусила Еоріс рушити вперед, проходячи просто крізь колишнього Повелителя. – В тебе все випадково! – кинула вона йому через плече. – І мене вбили через тебе абсолютно випадково! Тому що, хтось випадково не утримав свої причандали в штанях й сунув їх до чужої дружини! Тепер моя черга отримувати задоволення!

– Ні! – Еолер виринув просто перед нею, створюючи пружну перепону, але з руки Еоріс вилетів потужний потік магії й відкинув експовелителя на протилежний бік вулиці, де він, навіть не затримавшись, пролетів крізь стіну будинку і зник.

– Чудово! – струсивши долоню об долоню, примара змусила Еоріс йти далі, весело малюючи недалеку перспективу, але вже подумки.

«Тут зовсім поряд живе такий красунчик інкуб! Пальчики оближеш! Тобі сподобається», – вже без будь-яких натяків ошелешила вона дівчину.

«Не хочу я ні до яких інкубів! Щезни з мого тіла зараз же!» – спроба якось виштовхати з себе узурпаторшу не увінчалась успіхом.

«Щезну, коли отримаю те, що хочу! На цій вулиці діє тригодинне право оренди тіла духом: з’явилась тут – значить, згодна, чи згоден», – нахабно хихотіла примара.

«Щооо?! – Еоріс краєм вуха десь колись щось чула про це місто і його закони, але ніколи й думати не думала, що її до нього занесе! – Я не збиралась сюди! Еолер зруйнував мою формулу гармонізації і нас закинуло хтозна-куди!»

«В нього завжди було погано з гармонією! – зневажливо пирхнула Аорія. – Але стріляти очима вмів добре. Навіть мертвий продовжує! Гадаєш, ти перша опиняєшся в цьому місті разом з ним? Він вже не одну дурненьку тут спокусив. Тільки тепер тебе спокушатиме професіонал».

«Геть з мого тіла!» – Еоріс кричала, як могла, але її внутрішній голос швидко потонув у мелодії дзвіночків, що розлились грайливим передзвоном при відкритті дверей одного з будинків – найбільш насиченого червоного кольору.

В передпокої до відвідувачки підскочили дві напівоголені красуні-суккуби. Стрункі, грудасті, з крутими стегнами, що ледь приховувала довга прозора туніка, вони миттю підхопили гостю попід руки й повели на другий поверх, проворкотівши спокусливими голосами:

– Метр Селмар на вас чекає!

Поки вони йшли, Еоріс нервово перебирала в пам’яті всі можливі закляття, котрі могли б допомогти їй повернути контроль над тілом, чи хоча б над голосом, але теорію бойової магії вона вивчала погано. Про практику взагалі мова не йшла. Тому, треба було шукати інші лазівки і терміново! Розважатись з інкубом вона не збиралась!

Зрештою, її завели до просторої кімнати, сповненої дурманливих ароматів й ледь освітленої магічними світильниками у вигляді червоних квіток дуже провокативної форми – якби вона зараз володіла своїм тілом, то почервоніла б до кінчиків свого й так майже червоного волосся. Та натомість дівчина відчула, як її тілом прокотилась хвиля передчуття чогось заборонено-приємного і млосного. Особливо, коли побачила – хто розвалився на ліжку.