Не здаватись.

— Прокидайся, шльондро, — я відчула, як мені знов дали сильного ляпаса.

Одразу прийшла в себе і не повірила своїм очам: психопат Макс прикував мої руки до ліжка. Моє тіло вкрилося мурахами від холоду та мокрого рушника, який, слава Богу, все ще був на моєму тілі. 

Серце почало битися частіше. Ні... Вони не мали дозволяти собі такого, Едік би не дозволив, точно ні...

— Що ти робиш? Він вб’є тебе, якщо ти мене... — я запнулася.

Треба було бути грізною, розгніваною, а голос тим часом звучав перелякано і майже істерично. 

— Якщо я тебе що? — на видиху сказав він, нависнувши наді мною і торкнувшись долонею моєї щоки.

Хотілось кричати і вириватись, але ж я знала, що мені ніхто вже не допоможе, ніхто не почує і не врятує. Моїм єдиним спасінням мав бути авторитет Едіка... 

— Він вб’є тебе, Максе, — більш впевнено сказала я, подивившись йому прямо в очі.

— Замовкни, — Макс дав мені нового ляпаса. — Наступного разу вдарю сильніше, — він знов провів долонею по моїй щоці, а потім підніс свої брудні пальці до мого рота. 

Я стиснула губи і зуби так сильно, ніби від цього залежало моє життя. 

— Невже ти хочеш, щоб я накачав тебе наркотою? — прошепотів він мені на вухо. — Не люблю, коли шльондри обдовбані, вони тоді якісь нудні, — він перевів руку з моїх губ на груди.

Бридкі дотики викликали в мене непідробний страх. 

Він правда зробить це? Невже зовсім не боїться? Краще б я померла, краще б він й надалі продовжував мене катувати... Чому я не сховала флешку як слід, чому...

Моїми щоками скочувались сльози. Я все ще не могла нормально ворушитись: руки були заковані в кайданки, ноги так і залишалися заліпленими скотчем. 

Єдиний захист — мокрий рушник... Але цей психопат може зняти його в будь-який момент і тоді... Краще б вони мене вбили...

— Ну не плач, не плач, крихітко, — Макс повернув мене на бік і притиснувся до мене зі спини. 

Мене почало нудити від однієї тільки думки про те, що може статися далі, якщо я не зможу налякати його достатньо сильно... Я... Я можу розраховувати тільки на себе... Тільки я сама можу витягнути себе з цієї ситуації. 

Я подивилася на лампу, єдину, яка залишилася цілою в спальні. Мало вийти, але треба зняти кайданки.

Зібратися... Мені треба зібратися. Сергію, дай мені сил... Я хочу бути такою ж сильною як ти. Якщо ти зміг з пораненнями витягти нас звідти, то і я, закована в кайданки, зможу впоратися з одним супротивником.

Я прикрила очі і раптом томно видихнула повітря.

— О, дивлюсь, тобі подобається, — він провів своєю клешнею по моїй талії через рушник.

— Я... Я не знаю, — тихо прошепотіла я, намагаючись не видати огиди і роздратування. — Ноги... Болять. І руки. 

— Якщо будеш слухняною дівчинкою, я зніму і скотч, і кайданки, — прошепотів він мені на вухо. — Будеш слухняною? 

Я тільки кивнула, а ідіот дійсно почав шукати у штанях ключі від кайданків.

Я тим часом повільно пересунулася ближче до тумбочки з лампою. Розуміла, що в мене буде тільки один шанс і, якщо я його впущу, то цей бугай просто розмаже мене... Макс ніколи не відрізнявся ані розумом, ані терплячістю. Якщо моя спроба буде провальною, він точно буде знущатися з мене так сильно, як зможе...

— Спочатку ніжки, — він спустився до моїх ніг і провів язиком від мого бедра і прямо до гомілок обмотаних скотчем, після чого ключами розпоров скотч у двох місцях, щоб мої ноги звільнилися, але щоб не відліпляти клійку стрічку. 

Потім урод повів долонею по моїй нозі вгору... Стало страшно, що він так і не зніме кайданки.

— Кайданки, — тремтячим голосом сказала я.

Він міг подумати, що тремтів мій голос від бажання, але... Мені було дуже страшно. Набагато страшніше, ніж у ванній, коли я відчувала, ніби ось-ось потону. 

— Добре-добре, — задоволено сказав він, вхопивши мене за талію і притиснувшись зі спини.

Цей ідіот навіть не збирався мене відмикати? Серце билося як скажене. Ні, мені б тільки вивільнитися з кайданків і тоді... Тоді я впораюсь... Будь-ласка.

Я не знала, кого я просила про допомогу. 

— М...Максе, — на видиху сказала я. — Кайданки.

Він таки відсторонився від мене і дістав з кишені ключ. За пару секунд Макс відімкнув наручники й одразу ж впився в мої губи вимогливим поцілунком.

Одну руку я поклала йому на шию, іншою ж потягнулася до лампи на тумбочці. 

Якщо зараз нічого не вийде, то це кінець...

Намацавши таки лампу, я вчепилася в неї мертвою хваткою і, вирвавши її з розетки, вмазала Максу по голові.

В нього розширилися очі, а на лампі я побачила кров.

Але мені не можна було розслаблятись.

Я з усієї сили заїхала коліном йому в пах, після чого Макс аж похитнувся, але вже в наступну мить він схопив мене за волосся однією рукою, а іншою пройшовся по своїй потилиці і побачив там кров.