Бридкі охоронці.

Пів години я вивчав їхні позиції. Біля будинку крутилися троє горил з автоматичної зброєю. Всередину зайшло також троє. Вони приїхали на двох автомобілях з колекції боса. Прорватися повз таких дуже складно, особливо коли їм віддали наказ дивитися уважно. Здавалося розумним дочекатися до темряви і тільки тоді прориватися, але чи витерпить вона стільки. А ще один зв’язаний поліцейський за спиною, який може прокинутися і завадити.

Не витримавши довгого очікування, я поліз вперед і наблизився майже до самого паркану з колючого дроту. За дротом розрослося багато кущів, тому мені було де сховатися та підгледіти за пересуванням зблизька. Перший стояв біля автомобілів і нікуди звідти не відходив, другий крутися позаду будинку, а третій намертво вчепився за вхід. Я дивився й оцінював шанси прибрати їх по одному, не даючи можливості викликати підкріплення зсередини.

Спершу можна було взятися за високого горилу, який охороняв машини. Він стояв далі від інших. Неподалік від нього кидалися в очі висока трава та чагарники. З них я легко міг підібратися та спробувати знешкодити його.

Коли я дістався до відстані двох метрів до першого охоронця, мене мало не попалили. З-за хвіртки вийшов інший неандерталець і гукнув до колеги.

— У тебе все нормально?

Горила біля машин обернулася і відповіла на запитання.

— Так. Ще довго чекати?

— Макс там розважається з сучкою у ванній! — похвалився другий.

— Ще довго чекати? — запитав охоронець автомобілів.

— Дізнаємося де флешка боса, а тоді наберемо його. Він поки у Києві.

— Класно вам, — заздрив охоронець автомобілів. — Я тут парюся, а ви там натягуєте тупу хвойду. Кому робота, а кому суцільна розвага.

— Бос заборонив її дерти. Сам покарає, як приїде! — заперечив другий.

— Краще б ми, — додав перший. — Якось я бачив, як бос одну хвойду у себе приймав. То ми її одразу у поліклініку повезли, бо кров’ю стікала. Вона, дура, насміхалася з його прибору, а він такого не любить…

— Ладно. Дивився добре. Я піду у будинок.

Другий зачинив за собою хвіртку і попрямував до будинку. Поки вони між собою говорили, мені вистачило часу, щоб перебігти та сховатися позаду ланоса. Я схопив у руки камінь і причаївся, очікуючи обходу.

Перший охоронець стояв на місці більше десяти хвилин, але я не спішив виказати себе та вийти до нього. Потім він відійшов до джипа, взяв звідти собі цигарку та закурив. Втягнувши пару тяг, він заправив автомат за спину і став розстібати ширінку, щоб відлити. Я зрозумів, що настав час діяти активніше.

Я обійшов машину, поки він стріляв по листках тонким краном і вийшов йому за спину. Коли між нами залишилося менше метру, я вирішив запитати.

— Підкурити не треба?

Кремезний бовдур дивився на мене так, ніби перед ним опинився якийсь монстр з пекла.  Він встиг перелякатися, але потягнув руки не до автомата, а почав заправляти пітона. Вслід за словами я замахнувся і так тріснув його по лиці валуном, що на мить здалося, ніби ніс повністю провалився.

Високий охоронець похитнувся і ледь не впав на автомобіль. Я швидко схопив його і допоміг сповзти на землю. Щоб він не завадив мені погратися з його друзями, я втягнув його ремінь і закрутив руки під ногами, змусивши не дуже маленького горилу спати у позі ембріона. Залишалося ще двоє.

Перша сутичка подарувала мені автомат.

Не втрачаючи часу даремно, я попрямував далі. Відчиняючи хвіртку твердо знав, що у другого охоронця немає шансів вціліти. Однак його навіть не виявилося на місці. Він чомусь пішов всередину допомагати іншим.

Скориставшись цим, я швидко забіг за ріг та попрямував до запасного входу у будинок, де стояв третій охоронець. Він, взагалі, поводився гірше за двох попередніх. Поки мені вдалося дістатися до нього, охоронець уже лежав на розкладушці та потягував з пляшки пива. Йому не прийшло у дурну голову, що знайдеться хтось настільки божевільний, що піде штурмувати будинок.

Я навіть не ховався від нього, просто підійшов позаду, тримаючи у руках автомат. Горила лежала безпечно і потягувала пивко, дивлячись на дерева.

— Що там з хвойдою? — запитав він. — Завершили вже? Щось не кричить…

— Завершили! — сказав я.

Він встиг обернутися до мене, забувши про свій автомат поруч із банкою пива. Шансів у нього майже не було. Я тріснув його прикладом автомата по голові та змусив відправитися у нокаут. Навіть з міцним черепом, йому все одно не вдалося втриматися при тямі.

Мені залишалося розібратися тільки з першим. Другого я також зв’язав його ж ременем та якимось мотузком, який валявся біля басейну.

Доки я повернувся назад до вхідних дверей, третій знову опинився на своєму місці. Він стояв і потягував цигарку, тримаючи зброю за спиною. Він не встиг перевірити чи інші на постах, та й навіть не думав це робити.

Я взяв у руки маленький камінець і сховався за кутом. Коли підготувався до нападу, кинув камінець у протилежний бік і вистрибнув слідом. Падіння камінця відвернуло увагу охоронця. Він смикнувся за автомат і прицілився у той бік, звідки чув звук. Мене тупий неандерталець залишив за спиною, тому одного удару прикладом у потилицю також вистачило.