Глава 1

ОСОБИСТА ВІДЬМА ПОВЕЛИТЕЛЯ

КНИГА 2. ВІДЬМІ – ВІДЬОМСЬКЕ, А ДЕМОНУ – ДЕМОНОВЕ

АНОТАЦІЯ

Я й сама не розумію, чому мій дар віщунки так дивно спрацьовує на верховного повелителя. Так, ніби йдеться про моє власне життя.

А ще турбують ті емоції, які до нього відчуваю. І заперечувати очевидне все складніше. Нас з вищим інкубом однозначно щось пов’язує. Але що? Розібратися б у цьому!

Але хто дасть на це час, коли над повелителем нависла реальна небезпека. А мій прямий обов’язок віщунки запобігти їй і знайти винуватця.

ГЛАВА 1

Вже перевдягнувшись у тонку мереживну нічну сорочку, я стояла перед дзеркалом і повільно проводила золоченим гребенем по волоссю. Відображення вловлювало щось нове у знайомому до кожної риси образі. Особливий блиск в очах, якого раніше не було. Усвідомлення чогось нового та важливого у собі, що відкрилося лише зараз.

Навіть моє кволе тіло, на яке я раніше дивилася з невдоволенням, у новому одязі здавалося іншим. Сорочка підкреслювала стрункість і тендітність, але приховувала надмірну худорлявість.

Чи можна мене вважати привабливою? Раніше я могла відповісти на це питання однозначно – навряд чи. Хоча, звичайно, деякі гарні риси я в собі знаходила, але особливих ілюзій не мала.

І все-таки чомусь саме за мною на сьогоднішньому балі впадав один з найвидатніших архидемонів двору – Валафар. Нехай навіть я від цього не була в захваті. А ще ніяк не виходили з голови підслухані в парку слова Зепара про те, що я викликаю в ньому якісь почуття, на відміну від багатьох інших.

Чому ці слова так ятрять душу і повсякчас спливають у пам’яті? Адже він ясно дав зрозуміти, що ці почуття не мають нічого спільного з фізичним потягом. Звичайна симпатія.

А чи хотіла б я, щоб було інакше?

Рука з гребенем завмерла на півдорозі, поки я у власних очах намагалася розгледіти правду. Надто вже суперечливими були мої почуття до верховного повелителя, щоб можна було говорити впевнено.

Що б я зробила, якби він почав проявляти до мене увагу подібного ґатунку? Чи стала б зупиняти та опиратися? Або здалася б, як і багато жінок до мене? А потім з тугою спостерігала здалеку за тим, хто відразу втратив би до мене інтерес, добившись бажаного.

Ледь помітний порив повітря, що торкнувся оголених плечей, змусив здригнутися. Погляд у дзеркалі піднявся трохи вище. Туди, де відбивалися ледь помітні двері до суміжних покоїв – покоїв повелителя.

Зараз вони були відкриті. А на порозі стояв той, про кого я щойно думала. Щоки вмить залило фарбою. Вперше я перебуваю в компанії чоловіка в одній нічній сорочці наодинці у спальні.

Дивно, що я одразу ж не кинулася за чимось, що б прикрило мій неналежний вигляд. Продовжувала стояти й витріщатися на Зепара, який так само невідривно дивився на мене.

Він був без камзола. У натільній сорочці, розстебнутій на кілька ґудзиків зверху. І мій погляд мимоволі затримався на оголеній ділянці грудей, подумки прокреслюючи доріжку вниз. У горлі відразу пересохло, а серце забилося сильніше.

– Що ви тут робите? – насилу змусила себе промовити, щоб перервати незручне мовчання.

– Прийшов побажати тобі спокійної ночі, – губів повелителя торкнулася така посмішка, від якої стало важко дихати.

Він повільно наблизився і став ззаду, поклавши руки на мої оголені плечі. Долоні його виявилися такими гарячими, що по тілу побігли пекучі хвилі. Обережно прибравши волосся з моєї шиї, він трохи схилив мою голову набік. І я відчула на шкірі тепле дихання. У животі все защеміло від бентежних відчуттів. А я впіймала себе на тому, що до божевілля хочу, щоб м’які чуттєві губи торкнулися моєї шиї.

Впіймавши в дзеркалі мій погляд, Зепар знову посміхнувся і зробив те, чого я хотіла. Тіло мимоволі вигнулося, підставляючись під його пестощі. Губи повелителя просувалися по моїй шиї, викликаючи цілі табуни мурашок і зовсім нові, раніше незвідані та сильні відчуття. Бажання чогось більшого.

Руки архидемона провели по моїм плечам, спускаючи нижче нічну сорочку й огладжуючи повільно і неквапливо. Дихання моє ставало все більш уривчастим. А я не могла відірвати погляд у дзеркалі від цього втілення ідеалу, що зараз належав лише мені.

Не відчула ні протесту, ні сорому, коли нічна сорочка зіслизнула з тіла і легкою хмаринкою опустилася біля моїх ніг, а я залишилася перед чоловіком оголеною. Єдине, що здавалося неправильним у цій ситуації – це те, що він все ще залишався вдягненим.

І я розгорнулася в його обіймах, ловлячи губами губи Зепара, який охоче подався назустріч. Поцілунок все поглиблювався, змушуючи ноги підкошуватися, а залишки розуму остаточно розчинятися у хвилях все сильнішого збудження.

Мої пальці гарячково розстібали решту дрібних ґудзиків на сорочці, пробираючись до гарячого тіла. Пестили рельєфні м’язи, намагаючись запам’ятати на дотик кожну ділянку його шкіри.

А потім я зробила те, чого аж ніяк від себе не очікувала. Дісталася штанів і стала пробиратися до вже явно збудженого чоловічого єства.

Зепар відірвався від моїх губ і перехопив руки, завівши їх за спину та утримуючи. Я протестуюче застогнала, але одразу вигнулася назустріч, коли повелитель став пестити мої груди...