Розділ 7

Поки Альберт Родовський коротко розповідає мені про їхню проблему, про фірму конкурентів, яким останнім часом надто підозріло щастить, я все ще з-під лоба роздивляюся Германа Вереса. Магічним зором його мацати поки не наважуюся, бо та темрява не на жарт мене налякала, але й зацікавила водночас. 

На перший погляд, він звичайний багатій. Ідеальна зачіска, ідеальний одяг, годинник… навіть думати страшно скільки такий може коштувати. Все в ньому ідеально й розмови та думки тільки про гроші, або про те, як їх заробити. 

В нього з-під носа забрали кілька проєктів і це вже трагедія та привід шукати винних. Хоча, трохи замислившись, я розумію хто міг би посприяти такій “удачливості” конкурентів Вереса. 

– Це навіювач, – перебиваю детальне розжовування Альберта. – Лиш вони здатні змінити чиєсь рішення.

– Навіювач, – немов куштує нове для себе слово пан мільярдер. – Цікаве припущення, але воно мені ні про що не говорить.

– Звісно не говорить, – пирхаю невдоволено. – Бо треба, пане Германе, навчитись спочатку слухати до кінця.

– Аби ти щось говорила, то я б слухав звісно, – не залишився без відповіді Верес. 

Альберт важко зітхнув та теж вставив своє зауваження:

– Можливо вже варто почати працювати над спільною проблемою, а не кидатись один в одного словесними стрілами? Германе, ти хочеш знайти причину своїх невдач? То перестань ставитись прискіпливо до Ніни. І ти, Ніно, хочеш якомога швидше впоратись зі своїм завданням? То намагайся не шукати у своєму новому босі недоліки.

– Бос той, хто платить зарплатню, – не втрималася я. – А тут я працюю волонтером. 

– Слухай сюди, відьма-волонтер, – владно та безапеляційно (мільйордеристо, я б сказала) звертається до мене Герман Романович. – Якщо ти зараз вигадаєш як зупинити цього твого… як там його? – мружить брови.

– Навіювача, – підказую, люб'язно навіть.

– Так, цього навіювача. От якщо ти його зупиниш та допоможеш мені виграти тендер, де в мене за моїми даними вже жодних шансів немає, я тебе на роботу прийму. Ну… скажімо… особистою помічницею…

– Лівою рукою, – знов підказую. 

– Що? 

От ніби мільярдер, а доходить як до жирафа. 

– Права Альберт, а я лівою буду, – енергійно підморгую, поки Герман повільно переводить свій погляд з мене на свого помічника.

– Це наш єдиний шанс, – мовить Альберт, ніби читаючи думки свого начальника. 

– Впевнений?

– На всі сто, – махає Альберт. 

– На чому я зупинився? – запитує Герман чомусь саме в мене.

– На лівій руці.

В бідного мільярдера сіпається око.

– Ти матимеш достойну зарплатню і постійне місце роботи, якщо дійсно зможеш впоратись з моєю проблемою, – ніби пересилюючи себе, продовжив Герман. – Тому зараз вже спробуй нам нормально пояснити хто такі ці твої навіювачі та що ти можеш з ними зробити? 

– Спробую пояснити, – великодушно погоджуюся. – Але поки що нічого не обіцяю. І щодо роботи – мені вона не потрібна на постійній основі. Я не планую все життя відьмою бути, тому вже поволонтерю у вас та й бувайте здорові, пане Верес. 

Гордо задираю носа.

– А де ж ти тоді працюєш, що так спокійно відмовляєшся від зарплатні у сумі приблизно п'ятдесят тисяч? – вкрадливо цікавиться мільярдер, поки я намагаюся втримати свого гордого носа разом з ротом у правильному положенні.

П'ятдесят тисяч в місяць… Він певно жартує, або просто знущається. 

– Моя основна робота це не ваша справа, – намагаюся не запинатись, бо у голові грошики танцюють ламбаду і не дають формуватись нормальним думкам. – Перейдімо до справи.

Верес загадково всміхається, певно помітивши моє збентеження.

– Отже, навіювачі, – проганяю з думок танцюючі купюри й налаштовуюся на роботу. – Це маги такі. Ментали. В них найкраще саме вплив на чужу свідомість розвинений. Ми всі можемо впливати, але не так віртуозно, як ці навіювачі. Взагалі то такі дії під суворим наглядом знаходяться і, щоб практикувати це на звичайних людях, треба отримати дозвіл. Та я сумніваюся, що той навіювач, який є у ваших конкурентів, має офіційний дозвіл. Це неетично, з магічної точки зору. Тому думаю там працює або якийсь колишній в'язень з Ларнасу – наша магічна в'язниця. Або студент, який вирішив трохи заробити таким ризиковим методом. 

– В обох випадках, якщо я правильно тебе зрозумів, ця діяльність є незаконною, – висловив припущення Герман.

– Саме так. І тому для початку мені треба, щоб ви організували тристоронню зустріч. Чи як у вас там воно називається? Скажімо, напишете цьому вашому замовнику, що бажаєте провести неофіційні перемовини, на яких він би міг оцінити обидва варіанти. А конкурентам напишете, що хочете востаннє спробувати свої сили, щоб переконатися що вони дійсно кращі, ніж ви і якщо це так, то ви спокійно відступите та не вставлятимете палиці в колеса.

– То ти хочеш зібрати усіх в одному місці? – поцікавився Альберт, поки Верес все ще обдумував мою ідею

– Саме так. Вони точно візьмуть на зустріч навіювача. І от тоді я зможу якось вплинути на хід подій…