Пролог

Герман Верес, немов нестримний смерч, залетів у власний кабінет, схопив першу ліпшу пляшку й роздратовано наповнив склянку, заливаючи краплями усі документи на столі. 

Тим часом до кабінету тихою та впевненою ходою зайшов Альберт Родовський – тінь і права рука Германа. Він щільно притулив за собою двері та рушив до злого начальника, мов дресувальник у клітку з левом. 

Ніхто б зараз не наважився говорити з Вересом. Ніхто, крім того, хто знав його ще змалечку.

– Заспокойся, – мовив Альберт, спостерігаючи, як молодий чоловік ковтає пекучу рідину. 

– Заспокойся?! – гримнув Герман, жбурляючи порожню склянку на стіл. – Як? Як таке може бути? Поясни мені? В нас вже була попередня домовленість. Їм сподобалася наша презентація. Та вони в захваті були. Ми навіть обговорили строки виконання та бюджет проєкту. А тепер я в останню мить перед тендером дізнаюся, що в нас жодного шансу виграти його. Як цей клятий Айвазов зміг знову мене обійти?! 

– Певно в нього є інші методи впливу на результати тендеру, – загадково мовив Альберт, присідаючи на краєчок столу, попередньо відвинувши зіпсовані документи. 

– Які? – запитав Герман, спираючись кулаками об стіл. – В нас найкращі умови і єдина в місті інноваційна система економзабудови. Айвазов не міг нічого кращого запропонувати. В них розцінки космічні! Я три роки працював над тим, щоб бути монополістом забудовником. Ніхто просто так не може переманити моїх замовників. Ніхто!

– Але тобі вже донесли про їхню перемогу, – немов дражнив розлюченого звіра сивочолий старий і мудрий Альберт. 

– Знущаєшся? – почервонів від злості Герман.

– Констатую факт. От ти зараз метушишся і нервуєш. Це якось розв'язує твою проблему з конкурентами? 

Герман мовчки сів на свій шкіряний стілець.

– Правильно. Ніяк, – продовжив Альберт. – Вони вже два проєкти переманили й, повір мені, переманять ще й третій. 

– Ти ще з батьком моїм працював. Я знаю, що ти точно стикався з подібним, – вже спокійніше говорив Герман. – Що це може бути, Альберт? 

– Магія, – прозвучала в кабінеті спокійна відповідь.

– Дуже смішно, – пирхнув Верес молодший. 

– А я не сміюся, Германе. Я майже на сто відсотків впевнений, що таке провернути вони змогли завдяки магічному впливу. Є в них певно якийсь штатний маг. 

– Ти що таким дивним чином у відпустку випрошуєшся? – ніяк не розумів всього цього безглуздя Герман. – То я тобі й так оплачу її. І похід до кращого в країні психіатра організую. 

– Германе, любчику, я сам собі психіатр вже багато років, – лагідно так відповів на закид начальника Альберт. – І в цій сфері я набивав шишки ще тоді, коли твоя мамця тебе під серцем носила. І так, дещо я знаю. Про це не говорять відкрито і цьому не навчають у твоїх академіях бізнесу. Але це існує. Коли комусь ось так безпідставно починає везти, я гарантую тобі – це магічне втручання. І боротись з ним можна лише такими ж методами.

– Пропонуєш мені у штат мага шукати? – запитав Герман, досі не розуміючи, як він докотився до таких божевільних розмов.

– Відьму, – коротко відповів Альберт.

– Аби я не знав би тебе, то точно б вже викликав санітарів, – видихнув Верес, втомлено відкидаючись на спинку крісла. – І? Де мені ту відьму шукати? Пропонуєш оголошення дати? Мільярдер Герман Верес шукає особисту відьму. Пх. Чудове розв'язання проблеми, Альберте. 

– Оголошення в таких випадках не дають, – цілком серйозно відповів Родовський. – Справжні відьми та маги не шукають роботу і про них можна дізнатись тільки зі спеціальних каналів. Та чисто випадково в мене є хороші знайомі, що працюють в одному з їхніх навчальних закладів. Вже завтра в мене на руках буде список кращих випускників останніх років. Я сам підберу потрібну нам відьму.

– Ти знаєш? Я вже настільки виснажений, що навіть дивуватись не маю сили, – хмикнув дійсно втомлений Герман. – Треба відьма? Шукай відьму, Альберте.