7 (1)

Анрі

Найменше зараз я хотів відпускати Кіру від себе. Розумів, що так вона зможе подивитись, чи не змінилось щось в домі її наставниці, а ще продемонструвати покору і відвести підозри від нас, мовляв, стала сумирною, якщо досі готова схилити голову перед леді Веспер, але мене все одно не відпускало неприємне відчуття, ніби в грудях щось лоскоче.

Я хвилювався за свою підопічну сильніше, ніж думав.

Закохуєшся?

Клятий Хальвард! Я мало на місці не підстрибнув, зачувши його голос.

Радий, що ти визнаєш, що він мій. А ця жінка щось замислила. Вона не така проста, як вам здається, не просто торгашка, яка продає дівчат за найвищу ціну. Схеми подібного рівня розплутувати треба повільно, з розумом… Або покликати на допомогу того, хто може розколоти таку леді Веспер, як горішок. Ти ще не вмієш такого, Анрі.

Я нічого не відповів. Так, леді Веспер була небезпечною, це ж очевидно. Але ми повинні дізнатися про її плани більше, перш ніж завдавати удару!

– Ви хотіли б собі єдину ученицю чи кількох? – поцікавилась у батька Кірина колишня опікунка. – Я так розумію, у вас є серйозні плани на майбутнє, лорде де Роане, і ви могли б подарувати шанс на щасливе майбутнє не одній дівчині!

– Для початку я повинен познайомитися з ними. Раптом не всі вони такі сміливі, як Кіра? – знизав плечима Ольєр.

– Мої дівчата – вищої категорії, – відказала Веспер.

– Я так розумію, ви збираєте тут цікавинки з усього Лотмеру, – втрутився я. – Дивовижно, скільки у нас є обдарованих сиріт!

– Багато дітей опиняються на вулиці, щойно у них проявляється дар, – пояснила жінка з сумним зітханням. – Лотмерські закони…

– Так-так, дуже суворі. Ви праві. Мені пощастило, що матір не відмовилась від мене. Та й батько завжди забрав би до себе, – кивнув я. – Дуже благородно з вашого боку…

– Зрештою, вдячні нові наставники дівчат доволі щедрі зі мною. Як і ви, лорде де Роане, – озвалась леді Веспер. Тоді додала: – Лорде Ольєре, ваш син попередив вас про…

– Гроші? Так, звісно. Дорого ви берете за порятованих сиріт. Мені здавалось, благодійність передбачає менший дохід, – примружився тато.

– Це лише вклад в майбутнє інших дівчат.

– Так?

– Звісно! – вигукнула жінка. – Я повинна оплачувати житло, їжу, захисні чари для інших вихованок, дбати про те, щоб ніхто не міг проникнути сюди і привести контролюючі органи. Раптом дізнаються, що у дівчат є темна магія! Жодна монетка з грошей, які платять мені клієнти, не належить мені. Я ладна на все, щоб подбати про добробут дівчат!

– Та невже, – всміхнувся я. – Все заради них?

Особливо пудрениця, якою ця потвора – хоч зовні і симпатична, варто бути чесним, пудра пішла на користь, – явно вже не раз скористалась.

– Порятунок дівчат, що залишилися без сім’ї, став моїм покликанням… – леді Веспер всміхнулась. – І я доклала всіх зусиль, аби…

Щось грюкнуло. Вона здригнулась, на мить замовкнувши, а тоді продовжила:

– Аби вони не потребували нічого. Були завжди ситі, з дахом над головою. Кому, як не вам, лорди некроманти, знати, наскільки жорстокими бувають Лотмерські закони!

– Там щось відбувається, – втрутилась Дарина. – Я чула звук падіння. Можливо, варто піти перевірити?

– Якщо щось і сталось, Грімзон розбереться, – заперечно хитнула головою жінка. – Проте я нічого не чула.

– Ви надто захопилися власною розповіддю, – мій батько примружився. – Я все ж волів би піти, перевірити. І Кіри давно нема.

– Чай заварюється не за одну мить, – заперечила леді Веспер. – Справді, не варто хвилюватися. Я зараз покличу Грімзона.

Вона торкнулась невеликого срібного дзвоника на довгій ніжці, і той дрібно задзеленчав. Леді Веспер розправила плечі, сіла рівніше і знову взялась за свою розповідь.

– Спочатку мені складно було переконати дівчат в тому, що я бажаю їм лише добра. Деякі з них досі вважають, що потрапили в полон, можете собі таке уявити? Вся справа в тому…

В цю мить гуркіт повторився, тільки цього разу він був настільки гучним, що не проігноруєш. Леді Веспер зірвалась на ноги.

– Грімзоне! – вигукнула вона.

Слуга не відповів. Зате двері до зали зірвало з петель, і велетенська дошка полетіла прямісінько в леді Веспер. Вона не встигла відступити, і жінку відкинуло аж до протилежної стіни. В повітрі запахло стихійною магією, а одвірок спалахнув вогнем. Хтось з учениць явно втратив контроль над своєю силою.