3 (2)

– Ох, не треба так кричати… Марі, будь ласка, ми ж домовлялися, що ти не з’являтимешся гостям без попередження! – вигукнув я, відсуваючи Кіру собі за спину. Вона вчепилась пальцями в мою сорочку так міцно, що я почув тріск тканини.

Марі схилила голову набік.

– Мене створили, щоб служити вам, Ваша Світлосте. Я лише хотіла запропонувати вечерю, – голос у Марі був низький, грудний, хрипкий. – І супровід юній леді. Леді, дозвольте провести вас до кімнати?

– Я н-нікуди з нею не піду, – прошепотіла Кіра. – Краще б я втекла на поталу кривавій угоді…

– Ну-ну, не треба так боятися. Марі, леді не піде з тобою, – зітхнув я. – І, будь ласка, люба, бодай накинь щось на себе…

Марі важко зітхнула і, вистукуючи кістками, закрокувала геть.

– Що вона таке? – дочекавшись, доки кухарка сховається за рогом коридору, спитала Кіра. Її тіло тремтіло від напруги і переляку, і, коли я озирнувся та спробував обійняти дівчину, вона навіть не намагалась пручатися, притиснулась до моїх грудей.

– Моя працівниця.

– Але ч-чому… Ч-чому вона так виглядає?

Марі справді була… Надзвичайною. Вперше ми познайомились, коли я приєднався до однієї некромантської секти – звісно, для того, щоб викрити їх, бо ще тільки в нашому світі бога Смерті не вистачало! Ті некроманти, особливо їх лідер, були не надто талановитими, зате дуже вигадливими магами. Вони намагалися створити велетенську мстиву потвору і провели ритуал на кладовищі. Кістка до кістки, так з’явився багаторукий височенний – метра три, – скелет. Викручені ребра, подовжений хребет, товсті, міцні ноги, які так просто не переб’єш!

Лишалось тільки викликати мстиву душу. Ці дурні намагалися викликати якогось страченого злочинця, але промахнулися в ритуалі, і в скелета вселилась Марі, королівська кухарка, володарка надзвичайно поганого характеру, що привидом літала довкруги і всім шепотіла свої надзвичайні рецепти.

Після того, як секта вся вирушила на болота до свого нового бога, Хальварда, Марі зосталась зі мною. Не перетворювати ж її знов на привида, як було. Це жорстоко! Привиди нематеріальні, вона ніколи не зможе нічого приготувати, почуватиметься нещасною. А до специфічного зовнішнього вигляду я звик, шість рук взагалі дуже помічні у господарстві.

Всю цю історію я і розповів Кірі.

– Марі неагресивна і тобі не зашкодить, – завершив я свою оповідь. – Просто виглядає вона доволі специфічно. Зате я можу не винаймати додатковий штат кухарів, а це, знаєш, доволі непогано. Мій дід добре вів справи, а от матір з вітчимом трохи залізли в борги, тож тепер я не у найкращій, гхм, фінансовій ситуації. Намагаюсь поступово вирівнятися.

Дівчина вислизнула з моїх обіймів і суворо зиркнула на мене.

– Тобто, ти хочеш сказати, що маєш проблеми з грошима, але витратив артефакт, ціна якого еквівалентна десяти тисячам золотих, на дівчину з притулку?

– Уяви собі, який поголос піде про багатство лорда де Роана! – закивав я. – Леді Веспер не мовчатиме, вона скористається цим, аби довести іншим, що її вихованки вартують набагато більших грошей. Всі знатимуть, що граф де Роан має значно більше за десять тисяч золотів. Всі вони захочуть зі мною дружити і вкладатися у мої справи.

– У ті, які прогорають?

– Ага.

– Ти їх пограбуєш.

– Звісно, – просяяв Анрі. – А з чого б то мені берегти кошти представників розумних рас – хоча слово «розумний» то значне перебільшення в їх контексті, – які вважають, що рабство і смертоносні контракти – це щось нормальне? Нехай вкладаються, підписують договори зі мною, а потім пожинають плоди власної дурості.

– Можна було зробити це все простіше, і для того не обов’язково втрачати важливі артефакти, – Кіра надулась, як сич на вітер. – Зрештою, можна просто бути чесним! Продати артефакт, якщо вже потрібні гроші, і зайнятися чесною справою.

– Той артефакт не можна продати. Він не пройде перевірку на безпечність.

Кіра глитнула.

– Тобто?..

– Королева, яка подарувала отой набір, ненавиділа мою бабусю. Пудрениця справді прекрасна, воно дійсно омолоджує, але… Я помовчу, з чого створена пудра. Не з пилку фей, повір моєму некромантському досвіду. Леді Веспер буде виглядати дуже юно, але кожен рік, що вона відніме собі зовні, додасться їй фізично. Буде така собі красива розвалюха, корпус гарний, а всередині… і це прокляття дуже складно зняти, – я розвів руками. – Моя мама познайомилась з татом саме так. Бабуся шукала некроманта, який би допоміг розвіяти чари, батьки зустрілися і покохали одне одного. От. А чари виявились незворотними, вилікуватися було неможливо.