Глава двадцять сьома

             Спека в цьому році била усі рекорди. Столиця своїми кам'яними джунглями лише додавала градусів. Квітея рахувала дні до поїздки на Арабіс. За два роки, дівчині геть остогидлі ці похмурі стіни та люди. Консерваторія не принесла обіцяного задоволення. А старший брат все намагався вигідно прилаштувати в хороші руки. Тільки питання в тому, що його варіанти здебільшого чоловіки за сорок із великими статками та бажанням молодого тіла у ліжку. Про почуття взагалі ніхто не говорить.

        Камея не встигнувши відсвяткувати своє вісімнадцятиріччя, була швидко прилаштована у правильну родину. Щоправда, дівчині пощастило, хлопець виявився молодим та дуже перспективним. Майбутнє в політиці вималюване дипломом у найкращому виші та зв'язками батьків. А це по суті те, чого сестричка хотіла, отже мусить бути щаслива. Квітея ж просто хоче ковтнути свіжого повітря й поплавати у морі.

            Думки про Говарда відкидає далеко за межі своєї голови. Та ті паскудники, бумерангом відстрілюють і боляче б'ють по потилиці. За ці роки все вишукувала інформацію в інтернеті, лаючи за дурість. Впевнена, що засмутилася б побачивши весільні фото з тою леді та їх відсутність колола в грудях не менше. Чоловік ніби стерся з лиця землі, навіть якісь папери, як виринали минулими роками існували, а теперішнім часом ні.

       Та Квітея старалась про це не думати. Прихопила невеличкий наплічник, в який склала усе необхідне. Сукню, придбану заздалегідь в одному з найкращих бутиків столиці. На весілля запрошені усі впливові люди острова і не тільки, можливо і Говард у їх числі. Нехай подивиться й лікті кусає, подумала дівчина і прихопила браслет на ніжку.

        Тож у великий день, Квітея в срібній сукні, усіяною паєткою блискала із голою спиною та довжелезними ніжками з під неї. Оберталися усі, навіть одружені чоловіки, забувши про манери та дам поруч із собою. Волосся зібрала згори, лишаючи веселі кучері підстрибувати під гребінцем із дорогоцінними камінцями, які відблискували на сонечку.

       Весілля проходило на подвір'ї їхнього маєтку, ледь вміщуючи таку юрбу людей. Очима не вишукувала, хоч підсвідомо ловила себе на думці, що той чи інший схожий. Та лише поодаль, наблизившись розуміла що помиляється.

        Увагою не обділена, перетанцювала з усіма охочими. Вислухала безліч компліментів та запрошень, виявляється є навіть і для неї молоді кандидати, напевно не такі перспективні як братові та все ж.

— Востаннє ми бачились на вашому дні народженні. — Квітея не пам'ятала чоловіка, що усміхався кутиками тонких вуст. — Ви розцвіли, мов справжня квітка.

         Не пам‘ятала та чоловік здався симпатичним і дуже привітним. Тож невимушена бесіда йшла якось сама собою. На відмінну від більшості співрозмовників, він не дивився на неї мов на здобич чи трофей, який мусить отримати, а тоді покинути десь серед іншого мотлоху у своєму велетенському маєтку.

— Не хочете пройтись?

         Коли вже було готова відповісти ствердно, серед облич побачила того, на кого чекала цілий вечір. Він стояв дивлячись прямо їй у вічі. Змінився. Подовжене волосся спадало на лоба блискучими локонами. Обличчя вкрите густою рослинністю, за якою не видно усмішки.

— Пробачте. — я мушу йти.

           Залишивши розгубленого кавалера, ім'я якого так і не запам'ятала, Тея рушила прямо, підбираючи слова, які скаже. Вона цілий тиждень в голові проводила репетиції, обирала стратегії й переконувала себе, що вже байдуже. Та брехати комусь легше, ніж собі. Помітивши офіціанта з ігристим, вона звернула й прихопивши бокал, висушила до дна прямуючи прямо до маєтку.

— Тея.

         Привид минулого наздогнав. Знайомим голосом перевертав нутро, підтягуючи до горла нудотний клубок, а до очей сльози. Плакати собі заборонила, вона більше не наївне дівчисько, хоч минуло не так багато часу та болючий досвід навчив краще ніж роки.

— Привіт, Говарде. — каблук зрівняв їх у зрості, тож дивилася прямо у вічі, навіть не кліпаючи.

— Впізнала? — усміхнувся, якось сумно, на очах помітила невеличкі та глибокі зморшки.

— Ти змінився, але ж не настільки.

— Я думав ти забула.