Глава чотирнадцята

      Говарду сподобалось отак разом готувати сніданок, дарма, що вона спалила яєшню. Ще навчиться, а їсти можна, якщо прибрати підгоріле. І заїдати салатом. Такі домашні речі викликали емоції, які здавлося давно померли в ньому. Відродилися з попелу, які і бажання творити. При ній не наважився починати, страх тримав міцно, навіть мольберт обходив стороною. Вирішив спробувати по поверненню.

        До пляжу йшли так само по пам'яті, лише раз ззибив з поворотом, але швидко зрозумів це, по відсутності позначків на стіні. Одяг злетів миттєво.  Це що за купальник такий взагалі, одні трикутнички, що ледь прикривають важливі місця й незрозумілі шворки. Не купальник, а одне недорозуміння. Хоча її він не псував, манив пальцями торкатись вздовж шнурівок, а ще краще стягнути.

       Не відриваючи очей роздягнувся. Бачив, як вона вивчає, як бісики починають свої танці в очах. Спортсменом ніколи не був, н часу ні натхнення не мав. Проте плавав ледь не кожен вечір, будинок все ж таки стояв на березі. Тому все підтягнутим і струнким тілом міг похизуватись.

        Вчити вирішив тактильно, так дідусь учив. Клав його на руки і змушував пливти, тоді в якийсь момент прибирав потихеньку руки і таким чином він лишався на плаву. Тільки йому було певно років три, а вона доросла дівчина і страху в ній більше. Чіплялася в руку, напружувалась, мов камінь. Не одразу вдалося заспокоїти. А тоді такого втнула, що й самому згодом довелося розлаблятись. Точніше зміщувати думки за іншим напрямком.

      Той цілунок все ж розставив усі крапки. Важливість її ролі у його житті не обмежувалась творчістю. Він хотів бути з нею в усіх планах, яких тільки можливо. Бажав снідати разом отак з дня у день, цілувати не кваплячись нікуди.

       Та спішити було куди. Завтра на нього чекає робота, яка нікуди не подівалася. Саме тому він викликав водія, що мав відвезти їх назад. Переодягнувся, хотів було вийти й попередити Квітею, та вона встигла першою. Ошпарила несподіванкою, мов гарячою смолою. Гола, волога від душу прийшла у його кімнату. Дивилася невинним поглядом, бажала віддатися.

             Хіба він дурень відмовлятись? Проте чи буде це чесно? Вона всієї правди не знає, не усвідомлює чому ії тягне до нього. А здоровий глузд її де? Покурити вицшов чи як? Ну хіба можна отак завалюватись до малознайомого чоловіка голою. Не можна аби почуття ось так просто керували людиною. Чи можна? Сам привіз її сюди виключно за покликом й відчуттями, а тепер на Квітею гримає.

          Вибачатись за грубість не збирався, мав на меті роз'яснити усе як є. Тільки слова-шибеники, втікали від господаря, мов від старого дідугана, в якого покрали персики з дерев. Дратувала клята гумка на голові, що стягнула й досі мокре волосся. Він хотів пропусккти пальці між тим потічком, а вона стримувала його в гирлі.

   Зрештою акт примирення все ж таки відбувся.Легким цілунком запечатав усі свої почуття, що ховав не лише від неї, а й від самого себе.

          Водій прибув вчасно, рівно за годинником. Після минулого наганяя, ніхто не наважувався ще раз спізнюватись. Додому повертались мовчки, лишень за руки трималися. Для прикртиття подзвонили Айї, щоб та поїхала разом з Теєю додому. Те як пищала дівчина в трубку, чув навіть водій.

           По поверненню додому, сил ні на що більше не було. Та й ні фарб, ні полотен в будинку давним давно не було. Затію відклав на кращі часи, а сам вігся спати.

      Ранок видався напрочуд дивним та неприємним. Від декількох закупщиків прийшли гнівні листи, буцімто товар прийшов неякісний, що видно з першого погляду на упакування, смердить кисли і взагалі не відповідає заявленим кольорам. Це вперше за весь час існування компанії. Погрішності були, з ким не трапляється. Затримували поставку, коли злітав станок, але питань до якості ніколи не було.

      Весь робочий тиждень працював, мов навіжений. Перевіряв усе самостійно, товар справді прийшов не той, хтось підсунув пальонку, замість їхньої фарби. Причім як замість нової, так і старої. Відправив розлілувати питання Джерома, який все намагався витурити його в майстерню. Зрештою, все ж дійшов туди. Придбав нової фарби й невелике полотно. Послав помічника за Квітеєю, бо мав ідею.