Глава дев'ята

        Квітея ступала червоним старим паркетом, який нещодавно реставрували. Весь дім виглядав оновленим, але буквально дихав історією. Більшість меблів мале традиційне для острова різблення, тоненькі лінії в перемішку з чотиригранними лунками, утворювали ніщо інакше, як квіти. Дівчину вже перестало дивувати, яку важливу роль відіграють вони на острові.

        Вікно у вітальні відкривало чарівний вид на море з висоти польоту, будинок стояв на обриві. Це викликало захват, проте не очікуване рожеве море. Дівчина пройшлась тоненькими пальчиками по мольберту, який стояв по праву руку від неї. Виглядав він напрочуд старим, здавалося б ще старшим ніж дім. Можливо то у, шо в домі нещодавно наводили лад, а він як стояв тут, так і стоїть.

— Це дідуся Паріса. — дівчина так захопилася думками, що злякалася голосу, але виду не подала.

         Коли обернулася, ледь не обімліла. На чоловікові замість звичного й зовсім недоречного костюму були зодягнуті темно-коричневі шорти з грубого матеріалу та льняна невибілена сорочка, з рукавом нижче ліктя. Ідеально зачесана зачіска трохи потріпалась, викинувши на перед смоляні прядки волосся. Тепер він нарешті пасував цьому острову, що не звик до ділових костюмів та постіного руху. Не те, щоб тут так ніхто не ходив, офісних працівників вистачало. Але саме він у костюмі видавався іінорідним тілом Арабіса.

— Мені здається, ти мене обманув. — раптом видала чим здивувала чоловіка, який здається почувався не в своїй шкурі.

— В чому це?

— Море є, але воно не рожеве.

         Дівчина повернулась до вікна аби приховати свої розпашілі щоки, які так і хотіли відчути цупку тканину сорочки під собою. Вікно не сховало бажань, не схололило відчудтів, просто бажання торкнутись змінилося на те, щоб торкнувся він. Підійшов позаду, обійняв, шепотів щось у вухо. Зміст слів неважливий, головне відчуття. І не зрозуміло чому та дурна голова малювала ті картинки. Бо він не підійшов. І не торкнувся. Лише сказав:

— Ходімо. — і бряснув ключима від дверей.

         Вони завернули в інший бік звідки її привіз Джером, спускались у повній тиші і Квітеї вже уривався терпець. Її шалено обюрювала ця гра в мовчанку та й взагалі оця вся невідомість. В один момент він заграє, кидається гостренькими фразами, а іншою хвилиною, золодний та мовчазний, мов скелі, які вони обходили. Врешті, вони пройшовши невеличкі дебрі, дійшли до печери.

— Дай мені руку. — він простяг правицю.

— Ти збираєшся туди?

      Тея ненафарбованим пальчиком вказала на чорний обрис печери. Абсолютна темряви з якої доносився запах цвілі та холод. В якийсь момент, вона подумала, що божевільна. Понеслася у невідомому напрямку, до малознайомого чоловіка, що хоче відвести її в якесь страшне місце. Перечитала дурнуватих романів, а тепер прощається з диттям через свою дурість. Проте усмішка Говарда чомусь викликала почуття спокою і разом і ним, вона схопила його долоню. Пропала.

         Вони йшли абсолютною темрявою, Говард щось намацував на ствнах, а тоді вони повертали. Скільки часу йшли, вона не розуміла, здоровий глузд сварив за безрозсудність, серце прямувало за ним ро п'ятах. Врешті попереду з'явилась точка сяйва, яка невпинно росла з кожним їхнім кроком.  Світло тисло, змушувало всі інші органи чуття, що загострились за час прогулянки темрявою, відступитись. Мабуть тому, вона не чула шум хвиль, що безпорадно розбивались об старі базальтові скелі.

         Очі почали бачити ясніше, а тоді вже зовсім розвидніли картину. Маленьки острівок, що випирав над водою, попереду лише безрає море, а над ним сонце, що от от і почне пришвартовуватись десь за обрієм. Страх у перемішку із захватом, серце відчувається десь у горлі, а пальці заніміли до болю. Вже згодом Тея зрозуміла, що стискає його руку що є сили, а він лагідно водить веливим пальцем по тильній стороні долоні.

— Тут неймовірно. Як ти знайшов це місце?

— Дідусь показав, він знав кожен вихід до моря.

— Він не один такий? — дівчина обернулась на скелі, але страх змусив приблизитись до чоловіка.

          Він митьєво охопив Тею у свої обійми, а тоді поцілував у маківку. Страх розвіявся, залишилась приємне відчуття, що хвилею пройшлось по тілу і зупинилось в області живота.