Глава сьома

          В якийсь момент, Квітея думала, що припинить дихати. Неумисно, забуде під натиском широких грудей, що майже торкались її. Тремтіла, ніби осиковий листок, в його руках. Соромилась, не хотіла виказувати власних почуттів. А це ж вперше вона так близько до чоловіка, вперше її так торкаються. Якби не хотілось виглядати досвідченою звабницею, чоловік переміг у цій партії.

В собі мала докласти сили, щоб промовити:

— Я згодна!

— Не страшно?

      Страшно? Ні! Млосно! В його руках мов шоколадна цукерка, танула й розтікалась між пальців. Хотіла тонути в цих доторках, забутись у відчуття, що накривали дурманом.

         Звук ліфта отверезів мов крижаною водою. В мить вивернулася і рушила у його бік, доки ніхто не помітив і не доніс батькові. Коли двері ліфта прочинилися, дозволила собі маленьку витівку, всміхнулась, прикусивши край губи.

          Згубив мале дівча. Звичайно себе вона такою не вважала, хоча й різницю у віці розуміла. Це не двадцять років, проте безперечно не мало. Можливо тому й зачепив, бо ні про що думати, окрім як про його обіцянку, вона вже не могла. Відмовила двом залицяльникам і все чекала на свого принца. 

           От тільки час минав, а він все не з'являвся. Ще й батько пообіцяв подарувати машину, яку вона обере, але так і відтягував момент. Дівчині подобались поїздки на велосипедах разом із подругами. Заквітчані пагорби та галявини, пляжі з білим піском. Острів манив її,  розмовляв мов з рідною дитиною. Бажання об'їздити його, не покидало з перших днів. Отак вона й обрала собі подарунок.

        Тоді прийшла ідея навідатись в офіс. Сподівалася його спіймати на роботі, можливо навіть застати таємничого чоловіка, ім'я якого досі не знала. Витівка вдалася, тільки ефект, здається, вплинув більше на неї.

         Додому летіла швидко, намагаючись заспокоїти розпашіле тіло. Воно досі вібрувало в бажанні продовження. Зрадило, ницо піддалося емоціям і наперекір власниці вимовило все, що вона намагалася приховати за самовпевненістю. Цікаво, якби не ліфт, куди б зайшли ці недвозначні натяки.

        Квітея раділа вечірній прохолоді, що доносилася з берега моря. Вона врешті трохи погасила жар, що викликала бурхлива уява. На цій хвилі й заснула, споглядаючи на картину.

         Кажуть, що ранок мудріший за вечір. Вона б хотіла запитати «чим?». Бо голова, як вчора підкидала дурнуватих ідей, так і сьогодні продовжувала генерувати їх у нескінченній кількості. Особливо одна їй гуділа під ребрами найдужче «знову наобіцяв і не виконає», хоча Тея упевнена, що мало бути щось інше. Наприклад «припинити ці ігри з вовком, бо дроворубів на горизонті не намічається, сама всіх повідштовхувала».

           Єдине що рятувало від власної голови, це запах, що доносився з кухні та скручував нутрощі в спазмі аби пришвидшити похід за промислом. Аромат панкейків змушував забути про все на світі й хутко бігти до низу, навіть не змінивши рожевої піжами.

— Моя маленька донечка. — тато смачно цмокнув у лоба.

— Така вже маленька, що доводиться навшпиньки ставати. — усміхнулася своєму батькові.

— Та не вигадуй, то я не  розім'явся, спину погнуло. — він обійняв доню за плечі й повів на сніданок.

         Вони в сім'ї ранні птахи та майже завжди снідали на одинці, це така собі традиція. Раніше з ними ще був Арай, але він швидко чкурнув з батьківського гніздечка, Квітеї якраз закінчила молодшу школу. Ще за часів, коли мама працювала, то не снідала, а заливаючи кави на ходу, вибігала в редакцію. А тепер, разом з Камеєю, відсипаються до полудня. Тому сніданки з татом, який любив смачно попоїсти, були особливим часом, адже його завжди було мало у заклопотаного чоловіка.

     Сніданок перерв прихід Айї, яка світилася яскравою усмішкою та якимись дивними іскорками з очей. Квітея давно помітила, що подрузі важко тримати свої емоції під контролем. Хоча що там казати, це не хіба не вона вчора танула руках малознайомого чоловіка, оголюючи емоції назовні.

— Пане Хермес, відпустіть Тею зі мною, на інший бік острова. Будь ласка! — очі дівчини палахкотіли благальними вогниками, брівки зійшлися до носа, а нижня губа трохи відпирала.