Глава п'ята

         Вже більше як тиждень, Айя бігає ніби вжалена ґедзем. На вечірці до дня народження Квітеї, її запросив на побачення хлопець. Та не простий, а той по якому сохла ледь не з молодших класів. Такий собі глянцевий красунчик з білою шевелюрою та блакитними очима, стандартний набір багатьох юних панянок. Подруга теж мала блондинисте волосся, а тому як сама казала «пасувала йому». Квітея була переконана, що дівчина не одяганка, щоб пасувати комусь. Але свого носа в чужі амури не сунула. Вона то й зі своїми не розібралася, щоб чужим поради давати.

           З голови ніяк не виходив той чоловік в костюмі. Вона вперше побачила його зблизька і переконалася, що була права на рахунок запаху. Від нього й справді віяло морем і синіми клематисом. Вранці, після свята, першим ділом побігла до садівника й запитала, як називаються ті сині квіти під вікнами.

       Чоловік здавався їй принцом з казки про русалоньку. Саме такий намальований на обкладинці однієї з дитячих книжок, що залишилися на горищі будинку, в якому вони жили на материку. Чорне ідеальне волосся зачесане назад, але не зализане, мов після смачного цілунку корови. Широкі плечі, які обтягнуті білою сорочкою. Вона ледь стрималась аби не пискнути, коли він зняв з себе піджак, та огорнув її. Цікаво чи він побачив зрадницькі опуклості, що стирчали навіть через цупкий матеріал підкладки. Багровіла від того, згадуючи момент.

        Квітея отримала безліч дорогоцінних подарунків, серед яких і прикраси та техніка. Проте найціннішим виявилась картина. Вона не дуже розгледіла її серед темряви ночі, а на світанку, коли промені сонця залили кімнату світлом, вона аж охнула. Повісила у самий центр кімнати, прямо попереду ліжка. Раніше там пустувало місце, а зараз ідеально вписувалося у пастельний інтер'єр кімнати.

         За тиждень, він так і не дав про себе знати. Хоча й обіцяв показати рожеве море. Чи то була не обіцянка, а просто підтримка діалогу. Квітея не стала перейматися через це, хоча в душі осіла неприємна липкість.

      Сьогодні повертається залицяльник Айї, літав кудись разом з родиною, а на вечір у них заплановане побачення в одному з найкращих ресторанів острова. Хлопчина не поскупився батьківським гаманцем. Квітея була впевнена, що він навряд заробляє сам такі суми аби водити дівчат по дорогих закладах. Осуджувати не збиралася, сама сиділа в татка на шиї та навіть не поступила до вищого навчального закладу, вирішивши відпочити цей рік на острові, обрати чим хоче займатись далі.

       На відмінну від брата, тато не напинав своїх дівчат обов‘язками. Казав «вдало віддамо заміж», а Камея хіхікала від цих слів. Вона з дитинства хотіла стати дружиною, якщо не Президента, то хоча б якогось можновладця. Квітея не розділяла бажань сестри. Хоча своїх мала не так багато. Вона неодноразово намагалася зрозуміти, чим в житті хотіла б зайнятись. Ходила в балетну школу, на йогу, грала на фортепіано. З усього до душі було ближче останнє. «Менуети» Жана-Філіпа Рамо частенько грали в тата на урочистостях чи для заморських бізнес-партнерів. Проте піаністкою себе не бачила.

– Ти зовсім не допомагаєш! – обурилася подруга, демонструючи чергову сукню.

          Ця виглядала значно краще. Шовкова, кольору пряженого молока. У трикутний виріз спокусливо випинали пишні груди, проте лишень ненав'язливо визираючи. Талія ідеально підкреслювалась швом. Рукава ніби в метелика, робили її легкою та загадковою.

– Я б обрала цю. – усміхнулася подрузі, розтоплюючи крижинки в очах. – В ній ти така чарівна.

– Краще попередня, з глибшим вирізом! – втрутилась Камея.

– Тобі аби добром світити. – пожартувала сестра.

– Як є чим світити, то чом би й ні? Ми ж не винні, що скульптор тебе цим обділив.

      Тея не ображалася на сестру, це була щира правда. Груди в неї були менші за батькові, але вона ніколи не комплексувала на цей рахунок, може хіба у підлітковому віці та й то не довго. Знала, що чоловіка чіпляти треба цікавою особистістю, а не принадами. На те лише збоченця чи секс на одну ніч спіймаєш.

        Вони ще трохи побули в магазині, Квітея навіть і собі придбала сукню, шовкову комбінацію в кольорі бірюзи. Якраз для спекотного острова.

          Після покупок, компанія вирішила підкріпитися солоденьким. А враховуючи те, що найсмачніші десерти вони куштували там, де замовляли торт та інші ласощі на день народження Теї, туди й рушили. Кожен обрав за своїм смаком, Камея обрала гіркувате шоколадне суфле, Айя лимонний тарт з м'ятним лимонадом, а Квітея той самий малиновий торт, що й на святі.