Глава четверта

         Вечір наповнився дзвінким звуком кришталю та голосів, що лунали звідусіль. Маєток прикрашений на вищому рівні. Гості впевнено рухались від кімнати до кімнати, поїдаючи вишукані закуски під червоне та ігристе вино. Квітея поклала руку на темний поручень сходів, що закруглю спускалося до холу. Шумні компанії, не була її улюбленою програмою, а тим паче повний дім відвідувачів. Неквапливо вона робила крок за кроком, стукаючи невеличким, прозорим каблучком по дерев'яних східцях. Білосніжна сукня легко підстрибувала від кожного кроку, оголюючи засмаглі коліна. Хвилясте волосся зібрала позаду в мушлю, додавши до зачіски білі квітки із золотими тичинками, що росли недалеко від ставка.

– Ти неймовірно приваблива! — з присвистуванням заявила подруга.

         Навіть Айя змусила зашарітись, що вже говорити про протилежну стать, що цілий вечір розсипала її доречними компліментами, галантні хлопці то тут то там підходили привітати незнайомку. На острові велика кількість молоді, що все ж розбавляла вечірку занудних товстих гаманців, які нібито забули причину зібрання. Дівчата встигли навіть трохи потанцювати, під заздрісні погляди срібноволосих пані. Їх час минув, а життя все так само билося ключем, тільки вже в інших, спраглих до пригод тілах.

– Така собі невинна спокусниця. – хіхікала подруга, в якій вже говорив випитий бокал ігристого.

– А я хочу червону довгу сукню із розміром до пупка на своє вісімнадцятиріччя. – Камея замріяно уставилася на хлопців, що стояли поодаль від них і щось бурхливо обговорювали.

Сестра була на два роки молодшою, але своє свято вже організувала у власному записнику. 

– Батько на тобі зашиє той розріз. – пирхнула сестра. – Ти ж бачила, як він відреагував на оголену спину.

           Сукня Квітеї була досить скромною, проте коли дівчина оберталася, від шиї до попереку виглядала оголена смаглява шкіра. Лише тоненький золотий ланцюжок, що з плечей поєднувався десь між лопатками та спадав однією лінією із сердечком вкінці.

           Вечір насичений на події, змусив дівчину вийти в обійми прохолодної ночі. Темряву розсіював повний місяць, що слугував замість ліхтаря. Вуличне освітлення умисно не вмикала, аби насолодитись зорями, що вкрили чорне простирадло, білим  мерехтінням. Тишу швидко перебили чужі кроки, зовсім не лякаючи юну пані.

****

         Сьогодні настав день, якого він чекав, ніби школяр завершення навчального року. Розум п'янила думка, що можливо він сьогодні зустріне свою музу. Хоча по віку вона була зовсім юна і не годилася в супутниці життя. Дідусь казав, що це зовсім не обов'язково, але є приємним бонусом, коли твоя муза, це справжнє кохання. А люди на острові говорили, що все навпаки. Паріс марив своєю жінкою, називав «моє життя», а вона голубилась до нього і завжди усміхалася.

       Довго вирішував, що обрати на подарунок. Спершу хотів придбати браслета з дорогоцінними  камінцями, тоді зрозумів, що може промахнутись із розміром. Звичайно це не білизна, але помилитись можна. Буде дуже ніяково, якщо застібка не зійдеться на руці, адже її батько не маленький чолов'яга. Юлій нагадував йому  Хитуна-Бовтуна, на коротеньких ніжках і з черевцем, що сягало від шиї.

        Тоді все ж дослухався до поради Джерома,  проте обрав одну зі своїх картин, що написав до свого повноліття. На ній зображене море, незвично рожевого кольору. Добре обміркував, адже це одна з тих вдалих картин, одна з найкращих творінь. Оскільки ще місяць тому, збирався спалити усе до тла, вирішив зберегти принаймні цю.

           Дуже хотілось подарувати особисто, побачити реакцію, але для цього вони мали бути наодинці. Нагоди чекав довго. Юлій одразу хотів познайомити з іменинницею, проте вона весело проводила час, танцюючи з молодим хлопцем. Сьогодні він зрозумів, що не вперше бачить її, але ніяк не міг згадати за яких обставин був попередній раз. Він точно пам'ятав її обрис, пам'ятав цей рівний гострий носик, задертий трохи догори.

             Перше враження від дівчини було приємне. Не защемило десь на рівні душі, пташки в голові не співали пісень, метелики не пурхали в животі. Словом, особливо не зачіпала. Проте не міг сперечатися, що дівчина насправді приваблива, особливо гарна усмішка, дарована іншому хлопцеві. Ревнощів не відчував.