Глава 46

Час тягнувся повільно, здавалося, що він зовсім застиг, особливо коли всі викладачі вирішили, що їхній священний обов'язок влаштувати мені допит із пристрастю, причому по кожному предмету. Я вже збилася з рахунку скільки разів червоніла і блідла по черзі, бажаючи цим добрим, розумним людям провалитися крізь землю. Якби не Нік, було б ще складніше і соромніше, хлопець же підказував мені, при цьому примудряючись залишатись непомітним для пильних очей професорів усіх мастей.
  У результаті до кінця дня я практично видихнулася, сил не залишилося ні на що, а попереду ще величезна купа домашніх завдань, про які навіть думати не можу.
-Вбийте мене хтось. - прошепотіла, ледве почувши гучний трубний гул, що сповіщав про кінець заняття з теоретичної некромантії, де я з тріском провалилася, так і не згадавши жодної зв'язки для підняття нежиті.
-Я б не радив розкидатися подібними словами, особливо зараз. – Нік усміхнувся, підхоплюючи свою сумку. - Ти вже встигла нажити собі ворогів, які із задоволенням виконають твоє прохання.
  Ар невдоволено глянув на хлопця червоним оком, він взагалі був напрочуд похмурий і мовчазний.
-Дякую за пораду, врахую. - видихнула, також піднімаючись і збираючи все в об'ємну сумку.
-Тебе проводити?
  У цьому питанні не було і частки романтичного підтексту, лише дружня участь, але ворон застережливо забурчав. Здається, якщо я зараз не відмовлюся, то цілком можливо стану свідком вбивства, або ж співучасницею, залежно від ситуації.
-Ні, дякую.
  Нік знизав плечима, тим самим показуючи, що не наполягає.
-Добре, будь обережна.
  Мовчки кивнула, мене весь день не залишало відчуття, що хтось пропалює мене поглядом, далеким від доброзичливості.
  Нік вийшов, залишаючи мене на самоті, точніше в компанії мого незадоволеного фамільяра.
-Він мені не подобається.- пророкував ворон.
-Я не здивована.
-Він занадто прилипливий.
  У відповідь знизала плечима, я не помітила нічого подібного. Навпаки, Нік не нав'язувався, і якщо бачив що його увага і компанія стає в тягар, відразу зникав.
-Я так не думаю.
-А ти подумай. - з натиском промовив фамільяр.
   Мовчки підхопила речі і пішла до виходу, не хотілося б втратити потенційно хорошого друга, інших тут не передбачається. Варто змиритися, що після історії з моїм зникненням, і з тим, що Ерін після цього відлежується в лікувальному корпусі, ворогів у мене хоч греблю гати.
  Наступне, що сталося, можу пояснити тільки своєю втомою, бо якби я була уважніше, ні за що б не попалася. Вже виходячи за двері кабінету, відчула якийсь опір, наче щось мене спочатку не пропускало, а потім почало стрімко затягувати. Ар, який не став сідати мені на плече, а вважав за краще прилетіти до дверей, ніби натрапив на невидиму стіну, і я могла тільки безпорадно спостерігати, як миттєво прийнявши людську подобу, він з викривленим від гніву обличчям прокричав:
-Акара.
  Дух академії не відгукувався, а мене затягувало все глибше, настільки, що я вже не бачила світлих стін академії, переді мною розпливчастим силуетом поставали контури невідомої кімнати.
  З тихим, чавкаючим звуком мене викинуло в чиїсь апартаменти. Переважання темних тонів, упереміш з червоним кольором, змусило турбуватися про душевну рівновагу господаря кімнати.
-Нарешті ми познайомимося.
  Гарний грудний голос змусив здригнутися. Я одразу її не помітила. Жінка ховалась за важкою оксамитовою портьєрою, що зачиняла загратоване вікно.
-Хто ви? - власний голос здавався надто високим, цілком можливо через переляк.
-Я гадаю, ти вже здогадалася.
Деякі здогадки справді були, і я поквапилась їх озвучити.
-Верховна?
  Жінка посміхнулася, показуючи ідеально білі, рівні зуби. Я встигла роздивитись їх, і темне покривало волосся, все інше було приховано чорною маскою.
-Ти все правильно зрозуміла, дівчинко. – вона зробила впевнений крок уперед. - Як давно я чекала когось схожого на тебе.
  Жінка повільно наблизилася, після чого обійшла навколо, розглядаючи наче племінну кобилу.
-Ти навіть не уявляєш, наскільки ти важлива. - проворкувала вона, сідаючи на ліжко, вона практично зливалася з покривалом. Здавалося її криваво-червоне плаття було пошито з тієї ж тканини, що і постільна білизна.