Глава 44

Ар чекав мене в кімнаті в несподіваній формі, він вирішив знову приміряти на себе роль фамільяра. Я скептично скривилася, тому що цю роль він виконував дуже погано.
-Обличчя простіше зроби, люба. - промовив ворон, перелітаючи мені на плече, де вже красувалися раніше залишені сліди гострих кігтів.
-А в людській подобі супроводжувати мене не можеш?
  Просто мені здавалося що так  я його точно не загублю.
  Він хмикнув.
-Моя зовнішність далека від людської це по-перше, а по-друге чим менше знають оточуючі, тим краще. Підозрюю, що багато адетів, і не лише, замішані у цій змові, треба відслідкувати всіх.
  Пролунав перший дзвінок для пробудженя, який оголосив околиці гучним гулом, це означало, що потрібно поспішати.
  Дорогою ми нікого зі знайомих не зустріли. Мені здалося, що всі стали якось на порядок похмуріші й задумливіші. Що й озвучила Ару.
-Вони відчувають темну енергію, зараз її вже не приховати, багатьох це турбує.
  Що ж, тішить що істотам цього світу також властива інтуїція, і вони до неї прислухаються.
  Їдальня була переповнена гомонящими адептами, але варто було мені опинитися в полі зору, як гомін стих, і на мене подивилися зовсім не дружніми поглядами. Чим була викликана подібна ворожість я поки слабо розуміла, принаймні до того моменту, поки переді мною не з'явилася блондиниста голова самопроголошеної нареченої Еріна.
-У тебе вистачило совісті знову з'явитися в академії?
  Вона буквально випльовувала ці слова мені в обличчя. От дістала, просто відверто дістала.
-Як там тебе. - зробила вигляд що намагаюся згадати ім'я стервозини, після чого продовжила. - Амалія здається, так ось люба, ти не тому пред'являєш свої претензії. І взагалі, відчепись вже нарешті.
  Вона потягла до мене руки, з чітким, як мені здавалося, наміром мене придушити, настільки кровожерливо горіли її очі. Ось тільки не дотягнувшись, раптово впала як підкошена, зі скривленими від ненависті губами.
-Ах ти мразота. - прошипіла стерва місцевого розливу. - Що ти зробила?
  Я чітко бачила наскільки важко їй вдається повернути контроль над власним тілом.
-Це щоб не зазнавалась, і десять разів подумала перш ніж підійти до мене.
  Гордо скинувши голову, пішла далі не обертаючись. Навіть не сумнівалася чиїх рук, чи крил, це була справа. Ар вирішив показати турботу.
-Наступного разу я її вб'ю. - прошелестіло над вухом.
  А й справді вб'є, я вже досить добре знаю демона, щоб зрозуміти, що словами він так просто не розкидається.
  -Кетрін. - з-за одного зі столів підвівся знайомий хлопець.
  Нік привітно посміхався і махав рукою, запрошуючи зайняти місце поряд із ним. Кивнула у відповідь, даючи зрозуміти що помітила, і спритно наповнивши тацю їжею пішла до нього, не звертаючи уваги на мовчазне невдоволення фамільяра, яке він висловлював сильніше вчепившись у моє плече.
-Поводься добре. - прошепотіла так, щоб почув тільки він.
  Фамільяр нічого не відповів, тільки пильно дивився очима-бусинками на хлопця, який навіть не уявляв у якій небезпеці перебуває.
-Куди ти зникла? - Нік посунувся, звільняючи місце для мене. - Вся академія на вухах стояла, ти зникла, один із найкращих адептів академії лежить у цілительському корпусі. Амалія розпускає чутки, що це ти ледве не вбила Еріна, і втекла.
  Що ж, тепер стає зрозуміло, чому на мене дивилися так вороже. Я зробила замах на одного з ідолів академії, і ще мала нахабство втекти.
-Просто на практиці все дещо вийшло з-під контролю, мені потрібно було пару днів відпочинку.
  Вигадувала на ходу, тож нічого кращого не вийшло.
-Але тебе не було в цілительському, я заходив. - очі Ніка підозріло блиснули.
-Тому що я не так сильно постраждала, вирішила відлежатися в кімнаті.
-Зрозуміло. - крива усмішка скривила губи хлопця. – І до тебе нікого не пускали. Біля твоєї кімнати стояла охорона, і можливо, це підтвердило чутки.
  Щоб не відповідати, набила рота їжею, ретельно все пережовуючи. А як відомо, коли я їм, я глухий і німий.
-Альгана, до речі, усунули.
  Питально підняла брови, не розуміючи до чого він веде.
-Як куратор він не мав права відправляти тебе на практику з другим курсом, тепер буде розгляд справи.
  Тяжко зітхнула, лише одна практика, і стільки проблем.
-І до речі, найголовніше. – все продовжував засипати мене новинами Нік. – Бал перенесли вже на кінець цього тижня. Після цього вже буде зимник.
  Ось зараз я мало не поперхнулася, тобто день ікс наближається невблаганно швидко.
-Чому? - спитала, ледве все прожувавши.
-Наскільки я зрозумів, це пов'язано зі зникненнями адептів, всіх хочуть раніше розпустити на канікули, та очистити академію.
  Цікаво, чи знав про це Ар і якщо знав, чому нічого не сказав мені? Потрібно терміново з ним поговорити, в присутності Ніка я цього зробити не можу. Підхопивши сумку, швидко випалила, вже практично на бігу:
-Я дещо забула, побачимося на заняттях. - і помчала до виходу, не звертаючи уваги на болісну хватку кігтів