Глава 26

-Я спати.

Після того як ректор пішов, я старанно корпіла над підручниками ще кілька годин, намагаючись розібратися у хитромудрій термінології цього світу. Зрозуміла, що окрім тих підручників що мені дали, ще необхідно взяти як мінімум історію цього світу, як темного, так і світлого боку, і ще історію виникнення стародавніх родів, як виявилося дуже багато було замішано на їх силі, і практично всі сучасні клани були так чи інакше з ними пов'язані. Наприклад найсильніші некроманти були вихідцями з вже сумно знайомого клану Харонів, нижча концентрація сили була у роду Харрісів, далеких родичів Харонів, тоді як найсильніші маги вогняної стихії брали початок в роді Ортаріон. Вони стояли на одному щаблі з Харонами, але в той час як один із родів втратив левову частку свого впливу, то влада другого навпаки зміцнювалася з кожним роком.

-Стомилася? — співчутливо спитав Ар, який увесь цей час мовчки спостерігав за моєю титанічною працею, в розгрібанні нащадкових нетрів.

Мабуть у мене на обличчі відбивався вселенський смуток, раз навіть гордий і гордовитий Архарій аж цілий перший і найтемніший, проникся до мене співчуттям.

-Щоб розібратися у всіх родинних зв'язках мені як мінімум потрібен літр горілки, і задушевні бесіди з кожним представников великого роду. Вони стільки разів одружувалися, і це не кажучи про кількість дітей, що зашкалює у кожному з родів.

Ар задумливо покивав головою.

-Демони завжди славилися своєю плідністю.

-Чомусь мені здається, що славилися вони своєю гидливістю. – не змогла втриматись від сарказму. - Якщо у них по дюжині офіційних дітей, боюся уявити, скільки бастардів бродить.

-У демонів не буває бастардів. - припечатав власне сам демон.

Скептично підняла брову догори.

-Та невже?

-Все не так просто, як здається на перший погляд, родова магія пов'язує двох, визнаючи за ними право продовжувати рід. Без ритуалу дітей не буде.

Цікавий протизаплідний засіб, мабуть набагато дієвіший і ефективніший ніж у нашому світі, то вони й відриваються після весілля, народжуючи ледь не не щороку.

-І не буває винятків? – несподівано ця тема мене зацікавила.

-Бувають. - коротко сказав Ар, не вдаючись у подробиці.

-Які ж? - підштовхнула його до відповіді, забувши про твердий намір піти спати.

Ар усміхнувся, показуючи свої ікла.

-Хочеш дізнатися?

Раптом зрозуміла, що не так вже мені це й цікаво, і взагалі поки що цілком можу обійтися і без цього сумнівного знання.

-Обійдуся. - пробурмотіла собі під ніс, і піднявшись попрямувала до ванної кімнати.

Роздягатися перед цим як виявилося не вороном, більше я не збиралася. Швидко викупавшись, і натягнувши м'який халат, гордо пішла до ліжка, навіть не подумавши побажати нахабі, що залишився в вітальні, доброї ночі.

Вже перебуваючи в напівдрімоті, відчула як прогнулося ліжко під вагою ще одного тіла, і мене немов м'яку іграшку притягли до твердих чоловічих грудей. Сну як і не бувало.

-Якого біса?

Підскочила як вжалена, і подивилася на невдоволеного моїм свавіллям Ара. Благо ніч була ясна, що давало мені можливість подивитися у його безсоромні червоні очі.

-Ти навіщо приперся?
Безсоромник заплющів очі.

-Тут тільки одне ліжко. - протягнув з натяком.

-Значить влаштовуйся спати на підлозі, так і бути одну подушку тобі дам, а килим і так м'який.

Для більшої наочності тицьнула пальцем у потрібному напрямку.

-Ні. - розплющивши очі Ар втупив у мене немигаючий погляд.

-Що значить ні? Ми не можемо спати на одному ліжку.

-Я тебе не зачепатиму.

Підняла брови, виразно дивлячись на його загребні руки, якими зовсім недавно він мене до себе підгріб.

-Це не рахується. - Ар розслаблено закинув руки за голову, красуючись голим рельєфним торсом, коли тільки роздягнутися встиг. - У такий спосіб я зможу підживити тебе енергією. - з нотками спокуси простяг він, ууу демоняка-спокусник.

Про те як підживлюються енергією один від одного я чула від подруги, яка повною мірою випробувала всі принади даного методу.

-На підлогу. - ще раз тицьнула пальцем униз.

Очевидно, мій наказний тон не сподобався давній сутності, бо очі виразно блиснули червоним, що моторошно виглядало в темряві кімнати.

-Якщо хочеш, може лягати спати на підлозі, я тобі навіть подушку дам. - знущався Ар, повторюючи мої нещодавно сказані слова.

Зрозумівши, що цей гад не збирається нікуди йти, розгнівано піднялася з ліжка і пошльопала босими ногами у вітальню. Ні, я не збиралася спати на підлозі, це означало б програти битву, після чого мій недофамільяр міг знахабніти ще більше, просто я точно пам'ятала, що на дивані в куточку лежав симпатичний такий плед, з барвистим зображенням казкових тварин. Схопивши його, повернулася в кімнату, і застала демона який мирно дрімав, забравши при цьому мою ковдру. Підійшла до ліжка, зірвала ковдру з чоловіка, і сопучи від злості скрутила важкий рулон з пледа, поклавши посередині ліжка.

-За цей кордон не раджу залазити, закочуватися, заповзати- пригрозила злегка здивованому моїми діями Ару. - А ось чим вкриватися шукай собі сам.

Відвернулась від його усміхненої пики, і злегка посопівши від злості, все ж таки заснула, вже не відчувши як загребні руки знову притискають до себе.