Глава 24

Архарій

Всю ніч спостерігав за тим, як дівчинка спить, побоюючись що лихоліття затягне її назад. Вона точно щось недомовляє, щось її там утримує. Певні підозри були, але навряд чи вона так просто настільки довіриться, що зможе розповісти. Я практично впевнений що вона зв'язалася з лічем, тільки поки що незрозуміло, що міг запропонувати господар небіжчіка вищого порядку, і чи знає вона сама з якою пакістю зв'язалася. У роздратуванні струсив пір'ям, мене все більше дратувала ця оболонка.

Кинув ще один погляд на умиротворене сном обличчя, гарне й нахабне, такі в цьому світі довго не затримуються, особливо настільки нестримні на язик. Якби Леону Харону вона була не потрібна для його цілей, він би напевно вже звернув їй шию. На світлий бік їй також не можна, там іномірців люблять лише в одній якості, використовувати як піддослідних, для виявлення аномалій, і як саме наші світи пов'язані, як можна подолати кордон без шкоди для магії. Обірвав себе, звідки в мені це бажання захистити дурненьку? Невже прив'язка фамільяра впливає, але не повинна, я спеціально дозволив прив'язку найнижчого першого рівня, по суті вона навіть не може на мене впливати. Хоча це можливо через мою кров. Вона уві сні відкрила рота і застогнала, снилися їй точно не найприємніші сни, перелетів ближче, відганяючи кошмари, хай спокійно поспить. Згадав, як вона без сорому зняла одяг, і не без найменшого сорому за оголене тіло, ходила по кімнаті.

Поклик почув випадково, ще не розвиднілося, але холодні ночі завжди неохоче поступаються своїм місцем ранку. Хтось кликав сплячих, боагав їх про милість, і готувався принести нову жертву. Зрозумів що не встигну, час іде на секунди, і сьогодні ідіот який приносить жертви жорстоким богам, наблизився ще на крок ближче до своєї загибелі.

-Це все-таки ти. - прошипів над вухом голос.

Мені не потрібно було обертатися, щоб зрозуміти хто це, дух академії завітав власною персоною.

-Радий бачити тебе в доброму здоров'ї, Акара.

Відлетів від ліжка, попутно насилаючи на Кетрін сонні чари, їй поки що рано бачити мене в істинному образі.

-Все-таки не здох. Що ти тут забув? - дух не зводив з мене погляду, поки я скидав маску ворона, в цьому не було потреби, вона і так бачила справжню сутність, але я не міг відмовити собі в задоволенні.

-Ти це теж відчуваєш, чи не так?
Потяг повітря носом, навіть звідси я відчував сморід тліну.

-Мені до цього немає діла. Я бороню академію.

Тихо хмикнув, Акарі тільки на руку, якщо сплячі відгукнуться, можливо тоді вона нарешті звільниться.

-Ти в цьому замішана?
Примарні очі зло звузилися.

-Ти ж знаєш, що я не можу діяти на шкоду, магія не дасть.

Знаю, колись сам приклав руку, нагороджуючи стародавнього духа новими заборонами.

-Хто з академії замішаний у цьому? - побачив як Акара трохи насупилась. - Не здумай говорити, що не знаєш. Ти ж пам'ятаєш на що я здатний.

Примара посмикнулася захисним маревом, значить пам'ятає.

-Але крізь мій захист самостійно проникнути не зміг.

Посміхнувся, до захисту я теж колись приклав руку, і від себе самого в тому числі, побоюючись, що одного разу можу все зруйнувати, тоді я ледве впорався з набутою силою, і з тим що мене власні батьки викинули на поверхню в покарання.

-Я не зміг проникнути крізь власний захист. - нагадав їй про неприємне, адже через цей захист вона й сама більше не могла спускатися нижче другого рівеня пітьми. -Хто в цьому замішаний, Акара?

-Я не знаю. - буркливо пробурмотів дух, поглядаючи у бік мирно сплячого дівча.

-Задумаєш їй нашкодити, знищу. - одразу розгадав її план, без прив'язки фамільра мене може звідси викинути, відбитка моєї аури більше немає серед дозволених, напевно його стерли одразу ж після того як посадили мене в клітку. - Світлий хлопчик замішаний у заклику?

Дух ледве стримався, щоб не розсміятися.

-І ти туди ж? - вона все ж таки дозволила собі скупу посмішку. - Леон бігає з цим хлопчиськом, все підозрюючи його в чомусь. Ерін не здатний на це, він світлий, мати практично ненавидить, як і всіх темних, але прагнути знищення світу і всього живого точно не буде. Власне як і його батько, який узяв під п'яту всю раду, і ці ідіоти втратили нюх, не відчуваючи смердючого дихання. Але хлопчисько щось знайшов у ній. - вона кивнула у бік Кетрін. - Вона темна, але мислить як світла, він відчуває у ній щось.

Замислено глянув на дівчину, його може приваблювати незвичайне для цього світу мислення, в ній не було раболіпства та поклоніння перед сильними, вона прагнула висловити все накипіле, не побоюючись за власне життя. Але це швидше за все вплив лихоліття. яке залишило в її душі надто багато шрамів, можливо згодом це пройде, або як мінімум притупиться.

-Дівча небезпечна. - прошипіла Акара. - Ти теж це відчуваєш? Вона ще зіграє свою роль у цьому всьому.

Тишу розірвав перший гудок до пробудження адептів, Кетрін насупилась і заворушилася, намагаючись скинути сонні чари.

-Іди. - прошепотів духу, яка так само не зводила очей з дівчини.

-Я не можу тобі нашкодити. - посміхнулася Акара. - Але на дещо я все ж таки здатна. - загадково простягла вона і зникла.

У той момент я ще не підозрював, яку капость вона задумала. Зрозумів набагато пізніше, коли прямо посеред двору академії з мене почала спадати маска. Ця мерзота знатно підгадила, мені довелося залишити дівчину в гущавині натовпу, правда без захисту я її не залишив, непомітно накинувши на неї захисний контур, таким чином чужа магія їй не нашкодить.

У кімнату гуртожитку повернувся вже у своїй справжній подобі, просто відвівши очі комендантові, певною мірою було навіть кумедно, згадалися дні мого власного навчання.

-Акара. - покликав сутність, щойно увійшовши до кімнати, мерзота сама не з'явилася, прислала чайник і чашки, мабуть пропонуючи насолоджуватися відпочинком. - Все одно з'явишся, адже ти не зможеш ховатися вічність.