Глава 16

Глава 16

— Що ти хочеш щоб я приготувала з їжі?

Питаю у Олександра, коли лежимо в ліжку, моя голова у нього на грудях.

— У вас є тут якесь місце, де можна зробити замовлення з доставкою додому?

— Чесно, навіть і не в курсі. Я завжди сама щось готую.

— І будеш мене балувати домашніми котлетками та тортиками?

Цілує мені руки і дарить ніжний дотик моїм вустам.

— Як просить будеш, – посміхаюсь на такі його дії.

— Ну, це я вмію.

Перекидає мене на спину, сам вмощується на мені і спускається з поцілунками все нижче і нижче.

На вечерю ми все ж таки зробили замовлення, бо сил не було більше ні на що.

Вранці я пішла на роботу, хоч Саша мене умовляв поїхати на відпочинок. Казав, що все, ми пара і можем собі це дозволити. Але я була впертою і щодня ходила в ту темну кімнату.

Він возив мене вранці туди і ввечері назад. Працював за ноутбуком вдома, поки мене не було. Або в кафе, поруч з моїм місцем роботи.

Через місяць я здалася. Піддалася на умовляння свого хлопця та звільнилася.

Погода була такою ж дощовою та холодною, а в мене на душі настала весна та сонечко. Ми гуляли пішки по вулиці, забігали у різні місця попити гарячої кави або чаю. Сиділи поруч та багато цілувалися.

Потім вирішили їхати знову у гори. Я ні про що не думала. Взяла пару своїх речей та просто довірилася.

Блондинчик скинув мені декілька варіантів будиночків для двох і попросив вибрати той, що найбільше сподобався.

Там на мене чекав доволі неочікуваний сюрприз.

Коли ми приїхали на місце, нас зустріла господиня, в якої ми жили раніше.

Ввечері ми пішли гуляти місцевістю. Коли повернулися додому, то там був накритий стіл. В стіні потріскував камін. А по всій кімнаті розставлені малесенькі свічки, що додавали ще більшої романтичності ситуації, коли Саша став переді мною на одне коліно.

— Мені двадцять шість років, я маю все, що прагнув. Зустрівши тебе на такий короткий час, а потім втративши, я зрозумів, що хочу сім’ю. І не будь з ким, а з тобою. Віка, ти вийдеш за мене?

Я дивлюся йому в очі, на каблучку в його руках, даю свою згоду і не можу повірити, що це все трапилося зі мною.

Ось так холодна осінь змінила моє життя. Я знайшла своє кохання. Саша мене розкрив, як жінку. Огорнув турботою та своїм теплом.

Це правда, друзі, іноді так буває, що за короткий час люди стають дуже близькими.

Ріднішої душі для мене немає.

То ж купуйте білет та мерщій у гори. Можливо, і вас там хтось зігріє...

Ваша Іра Майська. Дякую за час, що подарували моїм героям. Хай ця коротенька історія гріє ваше серце у будь - яку пору.

Переходьте на мою сторінку, підпишіться на невідомого автора, мені буде приємно. І не забувайте поставити лайк історії.