Глава 10

Глава 10

На вечір ми не планували нічого надто енергійного. Після спуску з гори, поїхали до магазину. Купили все необхідне на вечір. Хлопці заздалегідь питали в нас, чого саме нам хотілося. Прийняли рішення одноголосно. Робимо шашлики, різні овочі на мангалі, обов’язково лаваш та відпочиваємо в чані.

День пролетів неймовірно швидко, ми класно проводили час за приготуванням їжі на мангалі. Слухали музику на колонці, дуркували, співали та танцювали.

— Все, йдіть у чан. Водичка вже супер.

Нас, дівчат, хлопці кличуть до себе.

Обережно скидаю з себе халат, Саша витягує руку, щоб мені допомогти переступити бортик. Вода і правда класна, такий неймовірний контраст з гірським повітрям. Мурахи бігають по моїм рукам та спині аж доти, поки не занурююсь у воду по саму шию.

Ми вмістилися сюди усі. Парочки злилися в єдине ціле. Сидимо з бокалами, в них смачне вино. Сміємся, кожен розповідає про себе.

Підіймаю келих та кажу, що я щаслива опинитися у цей час тут з ними. Розповідаю усю свою сумну історію.

— Але, я ні про що не шкодую. Якби я не втратила роботу і не опинилася в депресії, то точно б не репостила усілякі дописи. І, відповідно, ніколи б з вами не познайомилась. Я вірю в те, що нічого не трапляється просто так. Єдине, шкода, що в мене з вами буде ще лише завтрашній день. За тебе, Саш. За те, щоб ти так і палав своїми прагненнями. Щоб ніхто не міг стримати того вогню, який в тобі палає! – дивлюся йому в очі та бачу ті язики полум’я, про які я говорила.

— Йди до мене, – мовчки підтягує мене до себе так, щоб я сперлася на його груди своєю спиною.

Мені спочатку трішки ніяково від такого положення. Але його друзі не дивляться на нас якось з докором. А продовжують розмову та розливають по келихах залишки вина.

Олександр мене огорнув своїми сильними стегнами та водить по моїй руці пальцями. Трохи згодом, бере мою шию у захват ліктем та притискає сильніше до себе.

— Не будь такою напруженою,  – шепоче мені на вухо, а в мене від цього йде мороз по шкірі.

Сидимо так, поки вода не починає холонути. Потім хутко вискакуємо та біжимо у свої кімнати.